Білоколос Євген Дмитрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Білоколос Євген  Дмитрович

БІЛОКО́ЛОС Євген Дмитрович (06. 11. 1939, м. Сталіно, нині Донецьк) – фахівець у галузі математичної й теоретичної фізики. Син Д. Білоколоса. Д-р фіз.-мат. н. (1983), проф. (1989). Засл. діяч н. і т. України (2000). Держ. премія України в галузі н. і т. (2013). Премія ім. М. Боголюбова НАНУ (2008). Закін. Моск. інж.-фіз. ін-т (1962). Від 1965 працював зав. лаб., ст. н. с., ученим секр. Донец. фіз.-тех. ін-ту АН УРСР; від 1970 – ст. н. с. Ін-ту теор. фізики АН УРСР; від 1985 – ст. н. с. Ін-ту металофізики НАНУ; від 1995 – гол. н. с., зав. відділу Ін-ту магнетизму НАНУ (усі – Київ). Започаткував (одночасно з Е. Дінабурґом та Я. Сінаєм) спектрал. теорію оператора Шрьодінґера з квазіперіодич. потенціалом; довів, що точним розв’язком задачі Пайерлса– Фреліха є скінченнозонні потенціали; встановив разом з Д. Петриною зв’язок між методами апроксимуючого гамільтоніана М. Боголюбова та скінченнозонного інтегрування; за допомогою теорії редукції Вайєрштрасса–Пуанкаре побудував розв’язки алгебраїчно інтегрованих неліній. диференц. рівнянь у термінах еліптич. функцій (разом з В. Енольським); застосував безмежноподільні та стійкі випадкові величини до проблем статистич. механіки; використав модулярні функції для вивчення доменних структур; дослідив інтегровність гамільтоніана надпровідності.

Пр.: Квантовая частица в одномерной деформированной решетке // ТМФ. 1975. Т. 23, № 3; 1976. Т. 26, № 1; Задача Пайерлса–Фрелиха и конечнозонные потенциалы // Там само. 1981. Т. 48, № 1; Algebro-geometrical approach to nonlinear integrable equations. Berlin, 1994 (співавт.); General formulae for solutions of initial and boundary value problems for the sineGordon equation // ТМФ. 1995. Т. 103, № 3; Phase transitions and stable random variables // УФЖ. 1998. Т. 43, вип. 6–7; Superconductivity and Integrability // Вопр. атом. науки и техники. 2002. № 6; Reducibility of Abelian Functions and Integrable Systems // J. of Mathematical Sciences. 2002. Vol. 106, № 6; Vol. 108, № 3.

В. Г. Бар’яхтар

Стаття оновлена: 2016