Білоконь Никифор Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Білоконь Никифор Григорович

БІЛОКО́НЬ Никифор Григорович (24. 03(06. 04). 1909, с. Букатинка, нині Могилів-Поділ. р-ну Вінн. обл. – 21. 10. 1975, Херсон) – письменник. Чл. СПУ (1962). Закін. Херсон. пед. ін-т (1934). У 1934–47 – худож. кер. та реж. в обл. театрах Тюмені, Курська, Миколаєва, Херсона. Під час 2-ї світ. війни співпрацював із Микол. укр. театром ім. Т. Шевченка (евакуйов. до м. Тайга Кемеров. обл., РФ). Переклав укр. мовою п’єси В. Вишневського «Раскинулось море широко», російською – В. Суходольського «Кармелюк». Кер. літ. об’єдн. при ред. херсон. обл. г. «Наддніпрянська правда» (1952– 64), відп. секр. Херсон. орг-ції СПУ (1968–71). Друкувався від 1951. Автор поет. зб. «Я ще, друзі, молодий» (Сф., 1958), «Поправки дядька Савки» (Хн., 1961), «Припарки дядька Савки» (К., 1964), «Щипавки дядька Савки» (О., 1965), «Савчин ужинок» (О., 1969), поеми «Савчине весілля» (О., 1968). Розробляв жанр «щипавок» – сатир. побутових малюнків дидакт. спрямування. У «межах дозволеного» висміював бюрократизм, соц. демагогію, недоліки сімей. виховання, сусп. звичаїв. Наскріз. образ творчості – дядько Савка – дотепний, лукавий, спостережливий виходець із народу. Ліричні та жартівливі поезії поклали на музику композитори З. Компанієць, Я. Цегляр, Г. Копосов, К. Лістов.

Літ.: Буркатов Б. Лікувати можна й сміхом // Колгоспне село. 1962, 9 січ.; Моторний О. Припарки на мильній піні // Вітчизна. 1965. № 4; Куликівський В. Творець країни сміху // Південна правда. 1969, 6 квіт.

Я. Ю. Голобородько

Стаття оновлена: 2003