Білокопитов Олександр Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Білокопитов Олександр  Олександрович

БІЛОКОПИ́ТОВ Олександр Олександрович (22. 02(06. 03). 1906, м. Мелітополь, нині Запоріз. обл. – 03. 09. 1937, Київ) – музикознавець. Чл. СКУ (від 1932 – чл. правління). Закін. Харків. муз.-драм. ін-т (1929; кл. фортепіано у П. Луценка, теорія музики у П. Козицького, С. Богатирьова). 1929 разом з О. Арнаутовим, В. Борисовим, М. Колядою, Т. Шутенко був одним із засн. Асоц. пролетар. музикантів України у Харкові (1929–32 – її відп. секр.). 1932–34 – інспектор музики Наркомосу УРСР, в. о. дир. Харків. муз.-драм. ін-ту. 1934–37 – зав. муз. ред. Укр. радіо, одночасно 1935–37 – заст. гол. ред. ж. «Радянська музика». 1937 звинувач. у справі Укр. радіокомітету, розстріляний. Автор музикознав. праць, що ґрунтуються на вульгарно-соціол. засадах. Згодом відійшов від цих позицій. Це виявилося у перенесенні акценту з політ.-ідеол. тематики на вивчення конкрет. явищ муз. культури, визнанні цінності нац. худож. класики. Писав статті про творчість К. Стеценка, М. Лисенка, укр. нар. пісню.

Пр.: Проти фокстрота і джазбанда. Х., 1931 (співавт.); Проти циганщини в музиці. Х., 1931 (співавт.); Музикознавство на боротьбу з ворожою музикою. Вип. 2. Х., 1932 (співавт.); Композитори Радянської України: Слов.-довід. Х., 1934; Викрити і розтрощити до кінця націоналізм на музичному фронті УСРР // Рад. музика. 1934. № 1.

Літ.: Бернанд Г. Б., Ямпольский И. М. Кто писал о музыке: Биобиблиогр. слов. Т. 1. Москва, 1971; Кузик В. Справа радіокомітету. Рік 1937 // Музика. 1994. № 3.

О. М. Немкович

Стаття оновлена: 2003