Білокоровицький кряж - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Білокоровицький кряж

БІЛОКОРО́ВИЦЬКИЙ КРЯЖ – лінійно витягнуте горбисте підвищення на південному краю Поліської низовини, у межиріччі Перги (притока Уборті) і Жерева (притока Ужу, обидві – басейн Дніпра), у північно-західній частині Житомирської області. Вперше його виділив П. Тутковський, назвавши Білокоровицько-Топільнянським. Простягається у пн.-сх. напрямі майже на 25 км, шир. від 1,5 до 6 км. Це денудаційне останцеве пасмо, підняте трохи під впливом повільних тектоніч. рухів. Має м’які округлі обриси, але поширені також денудаційні форми рельєфу. Підвищується над прилеглою низовинно-рівнинною місцевістю на 20–25 м. Долиноподіб. зниженням кряж відокремлений від Озерянського останця. Макс. висота досягає 213 м. Має плоску вершинну поверхню, де серед піску часто трапляються уламки та брили овруц. кварцитів і пісковиків. Біля підніжжя кряжу знаходяться важкопрохідні зарості унікал. релікт. рослини – рододендрона жовтого. Складений метаморфованими породами (переважно кварцитами), які перекриті тонким шаром четвертин. відкладів. Ландшафтні комплекси мають поліські риси. Лежить у зоні радіац. забруднення, викликаного аварією на ЧАЕС.

В. Т. Гриневецький

Стаття оновлена: 2003