Білокриницька ієрархія

БІЛОКРИНИ́ЦЬКА ІЄРА́РХІЯ — одна зі старообрядницьких церков попівського спрямува­н­ня. Ін. назва — Ав­стрійська ієрархія. Виникла 1846 в с. Біла Криниця на Буковині (нині Глибоц. р-ну Чернів. обл.) як результат усві­домле­н­ня старообрядцями неможливості проводити повноцін­не духовне життя без духовенства. У старообрядн. середовищі виник рух попівців, прихильники якого вважали необхідним від­новити духовну ієрархію з апостол. на­ступністю. Вони при­ймали до себе священиків-утікачів із РПЦ (біглопопівців), змушуючи їх зрікатися «никон. єресі» й помазуючи їх оливою, яка заміняла таїнство миропомаза­н­ня. Після указу імператора Миколи I у 1821 кількість біглопопівців зменшилася. Попівці шукали архієрея, який би пере­йшов до старообрядців. Ним став Амвросій (Попович), колишній митрополит Босно-Сараєвський. Митрополит Амвросій був прийнятий у старообрядництво 1846 у с. Біла Криниця через прокля­т­тя єресей та пере­мазува­н­ня, замість св. мира вжито звичайну неосвяч. оливу. Від 1845 Б. і. отримувала значні пожертви від старообрядн. громад Росії. Зокрема моск. громада вирішила жертвувати щороку на утрима­н­ня білокриниц. архі­єрей. кафедри по 24 тис. крб та надавати необмежений кредит для різних витрат. Надходили пожертви й від окремих осіб, напр., родина купців Рахманових виділила 200 тис. крб на будівництво єпис­коп. і монаших келій та церкви. Чино­прийня­т­тя здійснив ієромонах Ієронім. Ставши старообрядн. єпис­копом, 1847 Амвросій висвятив у єпис­копи білокриниц. дяка Ку­пріяна Тимофєєва (чернече імʼя — Кирило) з титулом «намісник Білокриниц. митрополії». Кирило по­ставив для рос. попівців нових єпис­копів. Б. і. поширилася у Рос. імперії; її ви­знали інші старообрядці-попівці, зокрема рогозька громада (пере­мазанці) у Москві, куди 1853 пере­містився духов. центр попівців. Цар. уряд був не­вдоволений заснува­н­ням старообрядн. ієрархії за межами Рос. імперії. У листопаді 1847 Микола І зажадав від австр. імператора її ліквідації. Вимогу царя було виконано, австр. власті видали наказ закрити монастир, заслати митрополита і пере­дати Росії збіглих селян. 1849 Австр. кон­ституція проголосила свободу совісті. Тому Б. і. більше не пере­слідувалася. Першим старообрядн. архієреєм у Росії став симбір. єпис­коп Софроній, який оселився в Москві, де у нього склалися ворожі стосунки з окремими місц. священиками. 1856 Софроній по­збавлений єпис­коп. сану. В серед. 19 ст. Б. і. мала в Росії такі єпархії: Саратовську, Пермську, Казанську, Кавказьку, Коломенську, Болтовську з центром у Москві. Послідовники Б. і. майже не мають догматич. та каноніч. роз­ходжень з РПЦ. У середовищі попівців у 60-х рр. 19 ст. стався роз­кол, викликаний «Окружним посла­н­ням» (1862) ченця Іларіона (Єгорова). Документ закликав від­мовитися від низки положень, найбільш осуджуваних РПЦ. Роз­біжності з приводу посла­н­ня при­звели до утворе­н­ня двох течій Б. і.: «окружників» (прибічників посла­н­ня) і «неокружників» («роз­дорників»). На поч. 20 ст. обидва напрями обʼ­єд­налися і нараховували бл. 25 ієрархів. Виходили друком ж. «Старообрядець», «Старообрядська думка», «Церква» та ін. По­ступово Б. і. стала однією з найбільших течій старообрядництва (1912 — бл. 800 тис. із 2 млн старообрядців). 1988 на Соборі з нагоди тисячолі­т­тя хреще­н­ня Русі-України прийнято нову назву Церкви — Руська православна старообрядницька. Духов. центр Б. і. очолює архі­єпис­коп Московський і Всієї Русі. Нині в СНД нараховується понад 200 громад, обʼ­єд­наних у єпархії. В Україні діє Вінн.Одес. єпархія (66 громад пере­важно у Вінн., Одес. та Чернів. обл.; 2 монастирі). «Окружники» є у Моск., Калуз. обл., у Волго-Вʼят. регіоні, на Дону, Пн. Уралі, у Зх. Сибіру; в Україні — на Чернігівщині. «Роз­дорники» пере­важають на Пд. України (їх називають також «липованами»), в Татар­стані. Поодинокі групи є в Москві, Моск. та Вʼят. обл. Православна Церква вважає Б. і. без­благодатною, неканонічною й нечин­ною. Б. і. видає православно-старообрядн. сусп. ж. «Белая криница» (від 1997).

Завантажити статтю