Білокур Іван Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Білокур Іван Павлович

БІЛОКУ́Р Іван Павлович (06. 04. 1937, с. Березоточа Лубен. р-ну Полтав. обл.) – фахівець у галузі механіки, матеріалознавець. Д-р тех. н. (1991), проф. (1992). Держ. нагороди СРСР. Закін. Київ. ун-т (1967). Працював інж., пров. інж., кер. групи, кер. лаб. Ін-ту електрозварювання АН УРСР (від 1961); зав. лаб. тех. діагностики Укр. НДІ харч. машинобудування (від 1976); від 1980 – ст. н. с., від 1981 – доц., від 1987 – зав. лаб., 1992 – 2000 – проф., кер. наук.-технол. центру Нац. тех. ун-ту України «Київ. політех. ін-т»; від 2000 – зав. каф. машинознавства Нац. авіац. ун-ту. Розробив експортно-тех. системи та способи неруйнівного контролю, що стосуються контролю герметичності конструкцій в умовах космосу та радіації. Досліджує питання оцінки міцності матеріалів за результатами тех. автоматизов. обробки даних неруйнівного контролю, принципи тестового діагностування зварних металоконструкцій, проблеми сертифікації, підвищення якості та надійності літал. апаратів, машин і споруд.

Пр.: Неразрушающий контроль качества сварных соединений. 1976; Дефектоскопия материалов и изделий. 1989 (співавт.); Дефектология и неразрушающий контроль. 1990; Елементи дефектології при вивченні неруйнуючого контролю: Навч. посіб. 1991; Радіаційний контроль: Навч. посіб. 1992 (співавт.); Акустичний контроль: Навч. посіб. 1997; Оптичний контроль: Навч. посіб. 2001; Основи дефектоскопії: Підруч. 2002 (усі – Київ).

В. П. Бабак

Стаття оновлена: 2003