Білосарайська коса

БІЛОСАРА́ЙСЬКА КОСА́ — намита морем коса серпоподібної форми, утворена піщано-черепашковими мулистими від­кладами; ландшафтний заказник загальнодержавного значе­н­ня (від 1980). Знаходиться на пн. узбереж­жі Азов. м., за 35 км на Зх. від м. Маріуполь, між с-щем Ялта і с. Білосарайська коса Першотравн. р-ну Донец. обл. Площа 616 га (200 га — мілководна акваторія, 416 га — держлісфонд). Довжина 14 км, ширина до 12 км, завернута на Зх. Поверх­ня слабохвиляста, рівнин­на. Сх. частина Б. к. під­вищена, поширені дюни. У зниже­н­нях зх. частини коси трапляються солончаки. Числен­ні невеликі озера, лимани, мілково­д­дя. Ендемічні рослини — зміївка азовська, метлюг приморський, мітлиця азовська та ін. Під­порядковується Приазов. держлісгоспу, від 1995 — водно-болотне угі­д­дя між­нар. значе­н­ня, від 2000 — у складі регіонал. ландшафт. парку «Меотида». Б. к. — місце гніздува­н­ня водно-болотних птахів (бл. 200 видів), зро­ста­н­ня рідкіс. рослин, ендеміків Приазовʼя. У флорі заказника зареєстровано 217 видів вищих рослин (20 видів літорал. смуги). З них до Червоної книги України занесені: кирлики луговий і степовий, чорноголова вівсянка, тюльпан змієлистий, солодка гола, синьоголовник приморський, ефедра двоколоскова, катран понтійський, льонок чорноморський, полин Баумана, пирій азовський тощо.

Завантажити статтю