Білосарайська коса - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Білосарайська коса

БІЛОСАРА́ЙСЬКА КОСА́ – намита морем коса серпоподібної форми, утворена піщано-черепашковими мулистими відкладами; ландшафтний заказник загальнодержавного значення (від 1980). Знаходиться на пн. узбережжі Азов. м., за 35 км на Зх. від м. Маріуполь, між с-щем Ялта і с. Білосарайська коса Першотравн. р-ну Донец. обл. Пл. 616 га (200 га – мілководна акваторія, 416 га – держлісфонд). Довж. 14 км, шир. до 12 км, завернута на Зх. Поверхня слабохвиляста, рівнинна. Сх. частина Б. к. підвищена, поширені дюни. У зниженнях зх. частини коси трапляються солончаки. Численні невеликі озера, лимани, мілководдя. Ендемічні рослини – зміївка азовська, метлюг приморський, мітлиця азовська та ін. Підпорядковується Приазов. держлісгоспу, від 1995 – водно-болотне угіддя міжнар. значення, від 2000 – у складі регіонал. ландшафт. парку «Меотида». Б. к. – місце гніздування водно-болотних птахів (бл. 200 видів), зростання рідкіс. рослин, ендеміків Приазов’я. У флорі заказника зареєстровано 217 видів вищих рослин (20 видів літорал. смуги). З них до Червоної книги України занесені: кирлики луговий і степовий, чорноголова вівсянка, тюльпан змієлистий, солодка гола, синьоголовник приморський, ефедра двоколоскова, катран понтійський, льонок чорноморський, полин Баумана, пирій азовський тощо.

Літ.: Заповедная природа Донбасса. Д., 1987; Климова Г. Белосарайский заказник – достопримечательность района // Сельс. новь. 1999, 2 июня; Рекреационные зоны и туристско-экскурсионные маршруты Донецкой области «Мой Донбасс». Т. 1. Д., 2001.

В. І. Щевцова

Стаття оновлена: 2003