Білоус Аполлон Максимович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Білоус Аполлон Максимович

БІЛОУ́С Аполлон Максимович (27. 01. 1929, м. Кам’янець-Подiльський, нині Хмельн. обл. – 04. 01. 1999, Харків) – крiобiолог. Д-р мед. н. (1969), проф. (1970), чл.-кор. НАНУ (1988). Премії ім. О. Богомольця (1980) та ім. О. Палладіна (1990) АН УРСР, Держ. премія України у галузі н. і т. (1992). Закiн. Київ. мед. iн-т (1955). Працював у Харків. НДІ ортопедiї і травматологiї: клін. ординатор (1958–60), н. с. клініки Ін-ту (1960–62), зав. біохім. лаб. (1962–71), одночасно 1962– 65 – в. о. вченого секр. Ін-ту. Від 1972 – зав. відділ. кріобіохімії Iн-ту проблем крiобiологiї й крiомедицини НАНУ. Наук. дослідж. механізмів регенерації тканин та структурно-функціон. перебудови плазматич. мембран і цитоскелету клітин внаслідок дії екстремал. факторів, проблем репаратив. регенерації тканин. Один з ініціаторів та організаторів заг. наук.-тех. програми з проблем кріобіології. Б. разом із колективом створив єдину молекулярно-клітинну концепцію кріопошкоджень. Був заст. гол. ред. ж. «Криобиология» (1985–90), «Проблемы криобиологии» (1991–98).

Пр.: Вода и водные растворы при температурах ниже 0 °С. К., 1985 (співавт.); Структурные изменения биологических мембран при охлаждении. К., 1986; Криобиология. К., 1990.

Літ.: Аполлон Максимович Белоус: Некролог // ОТП. 1999. № 1.

Г. О. Бабійчук

Стаття оновлена: 2003