Кохан Григорій Романович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кохан Григорій Романович

КО́ХАН Григорій Романович (23. 06. 1931, с. Бортків, нині Золочів. р-ну Львів. обл. – 03. 01. 2014, Київ) – кінорежисер, сценарист, педагог, графік, живописець. Чоловік Л. Левчук, батько Т. Кохана. Нар. арт. Укра­їни (1998). Держ. премія України ім. О. Довженка (2011). Орден «За заслуги» 3-го ступ. (2001). Держ. нагорода СРСР. Чл. НСКінУ (1967). Закін. Укр. полігр. ін-т у Львові (1955; викл. О. Кульчиць­ка), Вищі режисер. курси ВДІКу (Москва, 1964; викл. Л. Кулешов, О. Хохлова). Працював 1955–62 ред. у Вірмен. вид-ві худож. літ-ри (Єреван); 1962–69 – реж. студії «Київнаукфільм»; від 1969 – Нац. кіностудії худож. фільмів ім. О. Дов­женка (Київ); водночас 1999–2004 – худож. кер. курсу каф. телережисури Київ. ун-ту театру, кіно і телебачення. Зняв наук.-популярні стрічки: «Кам’я­ний живопис», «Сталеві струмки» (обидві – 1967; диплом зонал. огляду, Київ, бронз. медаль ВДНГ, Москва; обидві – 1968), «Створи своє сонце», «Шукаю стронцій-90» (обидві – 1968), «Гонщики» (1969). Реж.-постановник худож. фільмів: «Хліб і сіль» (1970, співреж.), «Жива вода» (1971), «Схо­ванка біля Червоного каме­ня» (1972, т/ф, 4 серії), «Народжена революцією» (1973–77, т/ф, 10 серій; Держ. премія СРСР, 1978), «Ярослав Мудрий» (1981, 2 серії, співавтор сценарію), «Прискорення» (1983–84), «Кар­мелюк» (1985–86, т/ф, 4 серії), «Циганка Аза» (1987), «Убити ша­кала» (1989), «Війна (На західно­му напрямку)» (1990, 6 серій, співавтор сценарію), «Бухта смер­ті» (1991; обидва – співреж. Т. Лев­чук), «Стамбульський транзит» (1992), «Страчені світанки» (1995), «Тупик» (1998). Для режисер. манери К. властиві органічне поєднання документалістики з естетико-худож. пошуками динамізації форми твору і його ко­лористич. вирішення. Створював живописні полотна, позначені екс­пресіоніст. виразністю, ілюстрував книги. Персон. виставки – у Києві (1998, 2001).

Літ.: Мащенко Н. П., Морозов Ю. З. Диалоги о многосерийном телефильме. 1986; Госейко Л. Історія українсько­го кінематографа / Пер. з франц. 2005 (обидві – Київ).

Н. В. Владимирова

Статтю оновлено: 2014