Білоцерківець Наталка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Білоцерківець Наталка

БІЛОЦЕРКІ́ВЕЦЬ Наталка (Наталія Геннадіївна; 08. 11. 1954, с. Куянівка Білопіл. р-ну Сум. обл.) – поетеса, літературний критик. Чл. НСПУ (1977), АУП (1997). Лауреат Держ. премії Грузії ім. В. Маяковського (1982). Закін. Київ. ун-т (1976). Працювала н. с. у Мемор. музеї М. Рильського (1979–82); ред. у вид-ві «Молодь» (1982–84); від 1986 – ред. відділу літ-ри і мист-ва ж. «Українська культура». Критики зараховують Б. до т. зв. покоління «вісімдесятників». У поезії є представницею неоромантич. напряму, зазнала впливу європ. модернізму кін. 19 – поч. 20 ст. Велику увагу приділяє питанням поет. стилю (строфіка, ритміка, звукопис, система римування тощо). У літ.-крит. діяльності осн. теми – призначення та сусп. роль літ-ри, проблеми модернізму та сучас. укр. літ. процес. Виступає зі статтями та есе в укр. і зарубіж. періодиці. Авторка числен. перекладів у антологіях сучас. укр. поезії. Окремі твори перекладені англ., нім., польс., рос., чес., словац., груз., киргиз. та білорус. мовами. Учасниця фестивалів світ. поезії у Словенії (2001; приз за кращу поезію фестивалю) та Голландії (2002).

Тв.: Балада про нескорених. 1976; У країні мого серця. 1979; Підземний вогонь. 1984; Листопад. 1989; Алергія. 1999 (усі – Київ).

Пр.: У контексті епохи: Зб. літ.-крит. статей. К., 1990.

М. Г. Железняк

Стаття оновлена: 2003