Білоштан Андріан Порфирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Білоштан Андріан Порфирович

БІЛОШТА́Н Андріан Порфирович (08. 09. 1908, с. Моринці, нині Звенигород. р-ну Черкас. обл. – 20. 01. 1972, Київ) – мовознавець. Брат Я. Білоштана. Канд. філол. н. (1958). Учасник 2-ї світ. війни. Держ. нагороди СРСР. Закін. Київ. Всесоюз. заоч. ІНО (1933) і Харків. торг.-екон. ін-т (1938), екстерном – Львів. пед. ін-т (1951), курси підготовки викл. мовознав. дисциплін для ВНЗів при Київ. ун-ті (1951–52). Учителював (1929–33), викладав укр. і рос. мови в навч. комбінаті Харків. обллегпрому (1933–37), укр. мову в Ін-ті іноз. мов у Харкові (1938–40); згодом – ст. викл. Рівнен. учител. ін-ту (1940–41); зав. каф. Львів. облпартшколи (1946–50); в. о. проректора заоч. відділ. Львів. ун-ту (1950–55); від 1955 – в Ін-ті мовознавства АН УРСР: м. н. с., від 1963 – ст. н. с. Наук. дослідж. із лексикографії й нормативності наголосу укр. мови. Редагував «Русско-украинский словарь терминов механики» (К., 1963). Брав участь у створенні низки словників, зокрема: «Українсько-російський словник» (у 6-ти т., К., 1961), «Русско-украинский сельскохозяйственный словарь» (К., 1963) і «Словник української мови» (співукладач 1–3, 5, 6 томів).

Пр.: Наголос членних прикметників в українській літературній мові. К., 1958; Про нормативність наголосу в українській мові // Мовознавство. 1963. № 8; Лексико-семантична функція наголосу в українській мові // Пит. мов. культури. К., 1967. Вип. 1; Українське літературне мовлення. К., 1967 (співавт.).

Л. В. Рябець

Стаття оновлена: 2003