Біляєв Олександр Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Біляєв Олександр Михайлович

БІЛЯ́ЄВ Олександр Михайлович (27. 02. 1925, с. Нововоронцовка, нині смт Херсон. обл.) – учений-методист. Д-р. пед. н. (1986), проф. (1988), чл.-кор. АПНУ (1992). Учасник 2-ї світ. війни. Закін. Херсон, пед. ін-т (1950), учителював. У 1954–59 – ст. викл. каф. укр. мови, декан істор.-філол. ф-ту Сталін. пед. ін-ту (нині Донец. ун-т). Від 1959 працює в НДІ педагогіки (нині Ін-т педагогіки АПНУ): ст. н. с. відділу методики мови, 1960–77 – зав. відділу, 1977–83 – заст. дир., 1983–86 – ст. н. с. сектору методики укр. та рос. мов, 1986–94 – зав. лаб. навчання укр. та рос. мов, від 1994 – гол. н. с. Наук. інтереси зосереджені на розробленні актуал. проблем методики викладання укр. мови в серед. школі, зокрема змісту, форм і методів навчання. Зробив знач. внесок в укр. лінгводидактику дослідженнями сучас. уроку мови, методики викладання фонетики, лексики, словотвору, граматики та стилістики, системи роботи з розвитку усного та писем. мовлення учнів, шляхів та способів підвищення їхньої грамотності.

Пр.: Уроки української мови у восьмирічній школі. 1966 (співавт.); Шляхи підвищення ефективності уроку української мови в 5–8 класах. 1967; Сучасний урок української мови. 1981; Методика вивчення української мови в середній школі. 1987 (співавт.); Підвищення ефективності уроку української мови в світлі вимог реформи школи. 1988; Українська мова: Підруч. для 10–11 кл. 1996 (співавт.); Вивчення української мови у 10–11 класах. 1997 (співавт.); усі – Київ.

Л. Д. Березівська

Стаття оновлена: 2003