Біляєв Олександр Михайлович
Визначення і загальна характеристика
БІЛЯ́ЄВ Олександр Михайлович (27. 02. 1925, с. Нововоронцовка, нині смт Херсон. обл. — 27. 03. 2006, Київ) — учений-методист. Д-р. пед. н. (1986), професор (1988), член-кореспондент АПНУ (1992). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Херсон, пед. інститут (1950), учителював. У 1954–59 — старший викладач кафедри української мови, декан істор.-філол. факультету Сталін. пед. інституту (нині Донец. університет). Від 1959 працює в НДІ педагогіки (нині Інститут педагогіки АПНУ): ст. н. с. відділу методики мови, 1960–77 — завідувач відділу, 1977–83 — заступник директора, 1983–86 — старший науковий співробітник сектору методики укр. та рос. мов, 1986–94 — зав. лаб. навчання укр. та рос. мов, від 1994 — гол. н. с. Наук. інтереси були зосереджені на розробленні актуал. проблем методики викладання української мови в серед. школі, зокрема змісту, форм і методів навчання. Зробив знач. внесок в укр. лінгводидактику дослідженнями сучас. уроку мови, методики викладання фонетики, лексики, словотвору, граматики та стилістики, системи роботи з розвитку усного та писем. мовлення учнів, шляхів та способів підвищення їхньої грамотності.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Уроки української мови у восьмирічній школі. 1966 (співавтор); Шляхи підвищення ефективності уроку української мови в 5–8 класах. 1967; Сучасний урок української мови. 1981; Методика вивчення української мови в середній школі. 1987 (співавтор); Підвищення ефективності уроку української мови в світлі вимог реформи школи. 1988; Українська мова: Підруч. для 10–11 кл. 1996 (співавтор); Вивчення української мови у 10–11 класах. 1997 (співавтор); усі — Київ.
Завантажити статтю
