БІЛЯ́ЄВ Олександр Михайлович (27. 02. 1925, с. Нововоронцовка, нині смт Херсон. обл. — 27. 03. 2006, Київ) — учений-методист. Д-р. пед. н. (1986), професор (1988), член-кореспондент АПНУ (1992). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Херсон, пед. ін­ститут (1950), учителював. У 1954–59 — старший викладач кафедри української мови, декан істор.-філол. факультету Сталін. пед. ін­ституту (нині Донец. університет). Від 1959 працює в НДІ педагогіки (нині Ін­ститут педагогіки АПНУ): ст. н. с. від­ділу методики мови, 1960–77 — завідувач від­ділу, 1977–83 — за­ступник директора, 1983–86 — старший науковий спів­робітник сектору методики укр. та рос. мов, 1986–94 — зав. лаб. на­вча­н­ня укр. та рос. мов, від 1994 — гол. н. с. Наук. інтереси були зосереджені на роз­роблен­ні актуал. про­блем методики викла­да­н­ня української мови в серед. школі, зокрема змісту, форм і методів на­вча­н­ня. Зробив знач. внесок в укр. лінгводидактику дослідже­н­нями сучас. уроку мови, методики викла­да­н­ня фонетики, лексики, словотвору, граматики та стилістики, системи роботи з роз­витку усного та писем. мовле­н­ня учнів, шляхів та способів під­вище­н­ня їхньої грамотності.