Біляївське родовище каолінів - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Біляївське родовище каолінів

БІЛЯ́ЇВСЬКЕ РОДО́ВИЩЕ КАОЛІ́НІВ – поклади первинних нормальних і лужних каолінів. Залягає за 2,5 км на Пн. від м. Вільнянськ Запоріз. р-ну, побл. сіл Біляївка та Зелене. Пл. 12 км2. Родовище належить до пн. крила Вільнянської антикліналі Мокро-московського гранітного масиву й пов’язане з продуктами гіпергенезу кристаліч. порід докембрію. Корисна товща представлена пластом каоліну складної форми й формується зі Східного, Центрального та Західного покладів, найбільш розвіданим із яких є Східний. Каоліни представлені світло-сірою, білою, щільною породами (потуж. від 1,5 до 51 м). Запаси каоліну сягають 149,13 тис. т, зокрема Східний поклад–85,1 тис. т (нормальні – 56,8 тис. т, лужні – 28,3 тис. т), Центральний – 24,4 тис. т (нормальні – 17,2 тис. т, лужні – 7,2 тис. т), Західний – 39,7 тис. т (нормальні – 19,4 тис. т, лужні – 20,3 тис. т). За вмістом кількості оксидів лужних металів (К20, Nа20) каоліни поділяються на лужні (нижня частина) й нормальні (верхня частина). Вміст каолінів високих марок становить 58 %, проте їх розподіл за площею та глибиною залягання нерівномірний, що вимагає експлуатац. розвідки та контролю за якістю сировини. Біляївські каоліни складаються переважно з каолініту (40–70 %), кварцу (25–30 %), незнач. кількості мікрокліну, галуазиту, альбіту, гідрослюд. Їх використовують для вироб-ва керам. виробів, паперу, картону. Перспективним є отримання каолінового концентрату, який використовується в керам., папер., хім. та ін. галузях пром-сті. Родовище не розробляється.

Літ.: Овчаренко Ф. Д. Каолины Украины: Справоч. К., 1982.

В. В. Молодиченко

Стаття оновлена: 2003