Коліщук Василина Прокопівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коліщук Василина Прокопівна

КОЛІЩУ́К Василина Прокопівна (31. 12. 1925, с. Хлівище, нині Кіцман. р-ну Чернів. обл.) – майстриня ху­дожньої вишивки. Засл. майстер нар. творчості України (2010). Диплом 1-го ступ. 13-го міжнар. гуцул. фестивалю (м. Виж­ниця Чернів. обл., 2003). Чл. НСМНМУ (1992). Освіта середня. Працювала на Коломий. залізниці (Івано-Фр. обл., 1970–81), відтоді – на пенсії. Учасниця обл., зарубіж. мист. виставок від 1990. Персон. – у Чернівцях (1990). Серед робіт – сорочки, портрети, панно, серветки, рушники, скатертини, доріжки. Осн. техніки: хрестик, болгар. хрест, гладь, низин­ка, мережка. Вишила портьєри, скатертини, серветки для Свято-Троїц. церкви (м. Вижниця, 1996–2000).

Тв.: чол. сорочки – «Гуцульська» (1952), «Українська» (1962); рушники – «Гуцульський» (1954), «Космацька писанка» (1958), «Буковинський», «Український» (обидва – 1990), «Свято в Кар­патах» (1992); блузка «Гуцульська» (1955); доріжка «Кучерява» (1956); скатертини – «Святкова» (1982), «Українська» (1985); портрети – «Т. Шевченко» (1990), «Леся Українка», «І. Франко» (обидва – 2002), «Ю. Федькович» (2003); ікони – «Воскресіння Ісуса Христа» (1998), «По­крова» (1999).

Літ.: Ворончак В. Не міліють джерела народного мистецтва // Проміння в зорях Черемошу. Вижниця, 2001.

А. І. Юрійчук

Стаття оновлена: 2014