Баку - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Баку

БАКУ́ (Bаkі) – столиця Азербайджанської Республіки. Знаходиться на зх. узбережжі Каспій. моря на Апшерон. п-ові. Б. – один з найбільших наук., культур. та пром. центрів на Близькому Сході та Кавказі. Пл. 2200 км2. Місто поділене на 11 р-нів. Насел. понад 2 млн осіб (2002): азербайджанці (99 %), проживають також грузини, росіяни, українці та представники ін. національностей.

Перша писемна згадка про місто датується 3500 р. до н. е. Різні писем. джерела назву міста трактують як «місце Бога», «місто вітрів» або виводять від назви етносу, який мешкав на цій території. Б. ще в середні віки був великим торговим центром Близького Сходу. Видобування нафти, солі та вирощування шафрану, що експортувалися в різні країни Сходу, служили важливим стимулом зростання Б. як міста. Через нього проходив Великий шовковий шлях, що вважався стратегічним «ключем Каспію». За історію свого існування місто перебувало у складі більше 40 азерб. держав, зокрема було столицею Ширванського (12 ст.) та Бакинського ханств (17 ст.). Після розподілу території Азербайджану на Південний та Північний унаслідок війни Росії з Іраном Б. перебував у складі Рос. імперії. У роки 1-ї світ. війни імперські держави прагнули заволодіти бакин. нафтою, що складала 87 % від загальнорос. нафти. Під кер-вом створ. в 1911 в Баку нац. партії «Мусават» («Рівність») 28 травня 1918 була відновлена держ. незалежність Азербайджану. Азербайджанська Демократична Респ. підтримувала тісні зв’язки з Україною. 27 квітня 1920 окупація міста більшов. Росією тимчасово перервала розвиток незалежного Азербайджану.

Розвиток економіки Б. пов’язаний з нафтодобувною промисловістю. 1847 у м. Балахани було пробурено першу нафтову свердловину механічним способом, а 1871 – промисловим. 1859 був побудований перший нафтопереробний з-д. Від поч. 20 ст. у нафтодобувну промисловість Б. зростають капіталовкладення англ., швед., франц. та ін. компаній. У роки 2-ї світ. війни бакин. нафта становила 83 % нафти, що видобувалася в СРСР. 1949 вперше почато видобування нафти з родовищ Каспій. моря. Нині 75 % всієї нафти Азербайджану видобувається таким способом. Нафтові багатства цього регіону є одним з основних екон. стратегічних ресурсів, їхні запаси оцінюються в 2,3–2,5 млрд т. У роки відновлення незалежності Азербайджану укладено низку угод про експлуатацію бакинської нафти, функціонує міжнар. консорціум. У Б. також розвинуті нафтове машино- та приладобудування, хім., електронна, легка та харчова промисловості.

Б. – значний центр транспортних комунікацій. 1880 була побудована електрична залізнична лінія між Б. та містами Балахани, Сабунчу, Сурахани. 8 травня 1883 почав працювати залізнич. транспорт між Б. та Тбілісі. В зх. напрямку функціонують залізничні лінії через Тбілісі з Чорноморським портом Поті і Батумі, в північному напрямку через Пн. Кавказ з Росією та Україною, ін. європ. державами, у пд. напрямку – до м. Астара. Б. є найбільшим портом в Каспій. морі, з’єднується зі світ. океаном через Волгу, Волзько-Балтійський, Волго- Донський канали. Від 1962 між Б. і Красноводськом (сучасний Туркменбаши) працює паром. Бакин. порт підтримує зв’язок з іранськими портами. Шосейні дороги з’єднують Б. з Тбілісі, Махачкалою, Астарою й ін. містами. У Б. функціонує аеропорт. У 1967 введений в експлуатацію метрополітен протяжністю 55 км.

Ще в середні віки в Б. функціонували медресе і школи. 1874 в місті були відкриті ліцей та жіноча гімназія, а у 80-х роках для азерб. дітей – школи з викладанням англ. та рос. мовами. 1913 в Б. було відкрито 92 початкові, 12 семирічних і 11 середніх шкіл. Нині у Б. діють 306 шкіл, 14 держ. і понад 10 приват. ВНЗів. Перший ун-т – Бакин. держ. ун-т (БДУ) був відкритий 1919. У Б. знаходиться НАН Азербайджану, створ. 1945. У 1998 в Бакин. слов’ян. ун-ті (БСУ) проведено перший набір студентів, котрі вивчають укр. мову. 2000 на ф-ті народознавства і перекладу в БСУ створ. каф. слов’ян. філології, на базі якої відкрито спеціальність «українська мова та література» (навч. 20 студентів). 17 жовтня 2001 під час офіц. візиту до Азербайджану Міністра закордон. справ України А. Зленка при БСУ було відкрито Укр. культурний центр. У центрі проводять різноманітні наук. та культурні заходи, зокрема дні культури та укр. літ-ри, дні азерб.-укр. зв’язків. На базі БСУ від 2 березня 2001 на громад. засадах діє Укр. недільна школа, в якій навч. 45 учнів. У БДУ відкрито каф. історії слов’ян. народів і каф. слов’ян. філології.

У Б. функціонують 6 театрів, 20 музеїв і 17 кінотеатрів, філармонія. Розвинута спортивна база. Побудовані олімпійські центри, 2 закритих стадіони міжнар. класу, один з яких вміщує 40 тис. глядачів. На Апшеронському узбережжі Каспію функціонують міжнар. туристичні бази, санаторії та курорти. У Б. в різні часи жили або працювали видатні вчені, громад. та політ. діячі, такі як М. Расулзаде, А. Топчубашов, Ф. Гойлу, письменники М. Ахундов, Дж. Мамедкулізаде, М. Сабір, Дж. Джабарли, Г. Джавід, М. Мушвіґ, А. Джавад, С. Вургун, композитори і музиканти У. Гаджибейов, М. Магомаєв, Бюль-Бюль, К. Караєв, Ніязі, М. Ростропович, Р. Бейбутов, артисти Г. Сарабський, Г. Араблинський, У. Раджаб, М. Давудова, Дж. Зейналов, митці Т. Салагов, С. Бахлулзаде, Т. Наріманбейов, вчені А. Бакиханов, Ю. Мамедалієв, З. Буніятов та ін. Альфред Нобель (засновник Нобелів. премії) з братами Робертом та Людвіґом 1904 заснував у Б. підпр-ва з видобутку нафти. Розумовський (один із нащадків гетьмана Розумовського) і Давиденко брали участь у заснуванні Бакин. ун-ту, де працювали поміж інших брати Д. і О. Бекетовські (відомі фахівці у галузі садівництва).

Б. – це своєрідний музей під відкритим небом. У Гобустані, на відстані 60 км від Б. були знайдені наскельні малюнки, створені людиною у 12–11 тис. до н. е. В старій частині міста – Ічері Шегер – знаходиться понад 50 пам’ятників історії та культури різних часів. Серед них – Синиг Ґала (11 ст.), Ґиз Ґаласи (12 ст.), Палац Ширваншахів (15 ст.) та ін.

У Б. працюють представництва і дипломат. місії понад 60 держав, зокрема й України, а також понад 30 міжнар. орг-цій: ООН, ОБСЄ, ЮНЕСКО, Ради Європи, Євросоюзу та ін. (Див. також Азербайджан).

Літ.: Сарабский Г. Старый Баку. Баку, 1958; Ашурбейли С. Очерк истории средневекового Баку. Баку, 1964; Буниятов З. М. Азербайджан в VII–IX вв. Баку, 1965; Мусаев Т. М. Средневековые документы по истории Баку. Баку, 1967; Гаджизаде А. М., Ковальская Н. Я. Баку. Экономико-географический очерк. Москва, 1970; Ашурбейли С. Государство Ширваншахов. Баку, 1983; M. T. Suleymanov. Eşitdiklәrim, oxuduqlarim, gürdüklәrim. Baki, 1989; Ашурбейли С. История города Баку. Период средневековья. Баку, 1992; M. Ismayil. Azәrbaycan Tarihi. Baki, 1993; Тодуа З. Азербайджан сегодня. Москва, 1995; Гасымов М. Азербайджан в системе международных отношений. Баку, 1996.

М. Д. Ґасимли, Ф. Ґ. Туранли

Стаття оновлена: 2003