Колки

КО́ЛКИ – селище міського типу Маневи­цького району Волинської облас­ті. Знаходиться на правому березі р. Стир (притока Прип’яті, бас. Дніпра), за 50 км від обл. центру та за 25 км від залізнич. ст. Маневичі. Пл. 4,32 км². Насел. 3989 осіб (2001, складає 101,1 % до 1989), переважно українці. За твердженням дослідників, засн. у 2-й пол. 12 ст. волин. князем Романом Мстиславичем. Саме тому м-ко мало назву Романів. На п-ові, що омивався водами Стиру, побл. сучас. с-ща після 1170 князь заклав мурований замок з оборон. вежами. Від решти тер. м-ка замок відділяв високий земляний вал. Був на той час майже неприступний і міг витримувати довгочасну облогу. На випадок захоплення замку ворогом його підземні ходи давали можливість захисникам урятуватися. Археол. знахідки свідчать про розвиток тут ремесел і торгівлі. Серед ремісників переважали будівельники, гончарі, зброярі. У 1-й пол. 16 ст. Романів зруйнували татари. Згодом частина насел., яка врятувалася, відбудувала м-ко на новому місці, західніше від старого. За нар. переказами, від колиш. забудов Романіва залишилися лише кілки, саме тому мешканці назвали нове по­селення Колк. 1545 надано Маґ­дебур. право. М-ко належало ро­дині Любартів, потім князю Ос­трозькому. Колківчани брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького.

Після 3-го поділу Польщі 1795 – у складі Рос. імперії. 1778 тут було 155 дворів, мешкало 939 осіб, 1803 – відповідно 261 і 1787, на поч. 20 ст. – 660 і 4316. Від 1866 – волос. центр. У остан. чв. 19 ст. діяли церква, костел, 3 молитов. будинки, працювали пивоварня, винокурня, нараховувалося 45 ремісників, відбувалося 4 ярмарки на рік. Під час 1-ї світ. вій­ни деякий час м-ко пере­бувало в прифронт. зоні. 1919–39 – у ме­жах кордонів Польщі, від 1939 – УРСР. Від 1940 – смт, до серед. 1960-х рр. – райцентр. У К. здав­на мешкала значна євр. грома­да (1937 – 860 осіб). Від 8 липня 1941 до 3 лютого 1944 – під нім.-фашист. окупацією. На­цис­ти ство­­рили ґетто, в якому по­містили бл. 4 тис. євреїв. Переважну частину з них вони роз­стріляли. Діяло підпілля ОУН–УПА. У квітні 1943 на звіль­неній за­­гонами УПА тер. (бл. 2,5 тис. км²) виникла т. зв. Колків. республіка. 4 листопада 1943 нім. ре­гулярні війська придуши­ли повстання. Разом з підрозділами рад. регуляр. військ бра­ли участь у боях партизан. з’єд­нання О. Са­бурова та О. Федоро­ва. Смт зга­дується у Крес. книзі справедли­вих. Частину кол­ків­чан за участь у нац.-визв. бо­ротьбі репресовано разом із сім’я­ми. 1959 мешкало бл. 3,1 тис., 1970 – 3,4 тис., 1979 – 4 тис., 1989 – 3,9 тис., 1999 – 3,7 тис. осіб. Нині працю­ють ліс. госп-во, хар­чокомбінат (м’ясні, макаронні та хлібобулоч­ні вироби, тістечка, мінерал. води та ін. безалкогол. напої), спожив­че т-во з вироб-ва рибної продукції. У К. – заг.-осв. школа-лі­цей, дитсадок, вище профес. уч-ще; Будинок культури, б-ки для дорослих і дітей, муз. школа; рай. лікарня, обл. протитуберкульоз. санаторій для дорослих; відділ. 2-х банків. Функ­­ціонує нар. самодіял. театр. Реліг. громади: УПЦ МП, УПЦ КП, євангелістів християн-баптистів, хрис­тиян. віри євангельської. Пам’ят­ка арх-ри –Хре­­стовоздвижен. церква (1825). Встановлено па­м’ятники князю Роману Мсти­славичу та рад. воїнам, які загинули під час 2-ї світ. вій­ни, па­м’ят­ні знаки учасникам першотравн. демонстра­ції 1935, на честь 55-ї річниці утворення Кол­ків. респ., першо­му трактору р-ну, польс. легіонерам, євреям, яких розстріляли під час нім.-фа­шист. окупації. Серед видат. уроджен­ців – живописець, нар. художник Украї­ни Д. Довбошинський, жи­во­пи­сець Е. Бєльський. У К. меш­кав гетьман Правобереж. Украї­ни П. Тетеря.

Г. О. Лотвін