Балабан Борис Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Балабан Борис Олександрович

БАЛАБА́Н Борис Олександрович (23. 12. 1905(05. 01. 1906), Харків – 08. 03. 1959, Київ) – режисер, актор. Засл. арт. УРСР (1942). У 1922–29 проходив підготовку в режисер. лаб. і працював актором у мист. об’єдн. «Березіль». Очолював Харків. театр муз. комедії (1929–34), Київ. театр оперети (1944–47); працював у моск. театрах (1934–44), Київ. укр. драм. театрі ім. І. Франка (1948–59). Б. – актор ексцентр., гротеск. плану, володів навичками цирк. мист-ва, зокрема акробатики. Постановки відзначаються тяжінням до гротеску, аналітичності, видовищності. Автор спогадів про Леся Курбаса. Ролі: Куликівський («Пролог» С. Бондарчука, Леся Курбаса), Буфон («Жакерія» П. Меріме), Прюдон («Золоте черево» Ф. Кроммелінка).

Вистави: «Алло, на хвилі 477» (спільно з Л. Дубовиком, В. Скляренком, 1929), «Плацдарм» М. Ірчана (спільно з Лесем Курбасом, 1932), «Професор Буйко» Я. Баша (1949), «Петербурзька осінь» О. Ільченка (1954), «Доктор філософії» Б. Нушича (1956), «Човен хитається» Я. Галана (1957).

О. В.Красильникова

Стаття оновлена: 2003