Балабанов Михайло Соломонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Балабанов Михайло Соломонович

БАЛАБА́НОВ Михайло Соломонович (псевд. – М. Дубровський; 09. 01. 1873, Чернігів – ?) – журналіст, історик, громадсько-політичний діяч. Навч. у Київ. ун-ті (від 1892), з якого був відрахований 1897 за участь у демонстрації. Закін. Новорос. ун-т в Одесі (1898). Чл. Союз. ради об’єднаних студент. земляцтв і орг-цій, соціал-демократ. гуртків, групи Ю. Мельникова, київ. «Союзу боротьби за визволення робітничого класу». Від 1894 почав публіцист, діяльність: перші статті опублікував у Київ. г. «Жизнь и искусство», ж. «Новое слово» (1899–1900). У 1901–04 жив у Ростові-на-Дону, 1903–04 – чл. Донського ком-ту РСДРП, ред. «Донской речи». Разом з Й. Мошинським організував Донец. союз гірничозавод. робітників, ред. усіх видань Союзу. Від 1903 – меншовик. 1904–05 – у Києві, співпрацював у г. «Киевские отклики», «Киевское слово». Від 1905 жив і працював у С.-Петербурзі, де 1906 був секр. соц.-демократ. фракції 1-ї Держ. думи. Від 1911 – у Києві, співроб. г. «Киевская мысль», друкувався також у г. «Киевские вести», меншовиц. органах «Наша заря», «Дело» тощо. 1917–18 – гласний Київ. міської думи, чл. Київ. та Всеукр. ком-тів РСДРП (меншовиків), чл. Укр. центр, ради і Малої ради. У березні 1920 за вироком рев. трибуналу в Києві позбавлений політ, прав на час громадян. війни. Пізніше – проф. Ленінгр. ін-ту нар. госп-ва. Автор праць з історії робітн. і рев. рухів у Росії. Подальша доля невідома.

Пр.: Нариси з історії робітничого класу в Росії. Ч. 1–3. К.; Москва, 1923–26; До історії робітничого руху на Україні. К., 1925.

Л. Д. Федорова

Стаття оновлена: 2003