Балак - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Балак

БАЛА́К – прийнята в польській науково-популярній літературі, мемуарах і публіцистиці назва польського діалекту, вживаного мало освіченими поляками Львова, Дрогобича та інших міст Галичини. Найхарактерніша його риса – насиченість лексики укр. словами (заг.-укр. і діалектними) і великий вплив укр. фонетики («chlib» замість «chleb», «h» замість «g» у багатьох словах та ін.). З укр. міським діалектом Б. мав також спільні запозичення нім. слів, особливо пов’язаних з австрій. реаліями в адміністрації, економіці, військ. побуті. У багатьох випадках Б. перетворювався в мішану польс.-укр. говірку, особливо коли нею користувалися люди укр. походження. Зразком літ. використання Б. є батярський фольклор. Стилізація під Б. була гол. засобом індивідуалізації тексту творів деяких польс. прозаїків із Зх. України (А. Хцюка, «Atlantyda czyli Wielkie Кгуlestwo Bałaku») і авторів гуморист.-лірич. віршів та пісен. текстів (М. Гемар). Почасти з польс. літ-ри, а почасти з говірки львів. українців старшого покоління елементи Б. запозичують останнім часом окремі львів. укр. письменники (Ю. Винничук).

Літ: Z. Kurzowa. Polszczyzna Lwowa і Kresów połudnowo-wschodnich do 1939 r. Warszawa, 1985; W. Gyrowski. Słownik gwary lwowskiej // Poradnik Językowy. 1982. Z. 2; J. Rudnymkyj Lemberger ukrainische Stadtmundart (Znesinnja). Leipzig, 1943.

Д. Ярісевич

Стаття оновлена: 2003