Балак

Визначення і загальна характеристика

БАЛА́К — прийнята в польській науково-популярній літературі, мемуарах і публіцистиці назва польського діалекту, вживаного мало освіченими поляками Львова, Дрогобича та інших міст Галичини. Найхарактерніша його риса — насиченість лексики укр. словами (заг.-укр. і діалектними) і великий вплив укр. фонетики («chlib» замість «chleb», «h» замість «g» у багатьох словах та ін.). З укр. міським діалектом Б. мав також спільні запозиче­н­ня нім. слів, особливо повʼязаних з ав­стрій. реаліями в адміністрації, економіці, військ. побуті. У багатьох випадках Б. пере­творювався в мішану польс.-укр. говірку, особливо коли нею користувалися люди укр. походже­н­ня. Зразком літ. викори­ста­н­ня Б. є батярський фольклор. Стилізація під Б. була гол. засобом індивідуалізації текс­ту творів деяких польс. прозаїків із Зх. України (А. Хцюка, «Atlantyda czyli Wielkie Кгуlestwo Bałaku») і авторів гуморист.-лірич. віршів та пісен. текс­тів (М. Гемар). Почасти з польс. літ-ри, а почасти з говірки львів. українців старшого поколі­н­ня елементи Б. запозичують остан­нім часом окремі львів. укр. письмен­ники (Ю. Вин­ничук).

Літ: Z. Kurzowa. Polszczyzna Lwowa і Kresów połudnowo-wschodnich do 1939 r. Warszawa, 1985; W. Gyrowski. Słownik gwary lwowskiej // Poradnik Językowy. 1982. Z. 2; J. Rudnymkyj Lemberger ukrainische Stadtmundart (Znesinnja). Leipzig, 1943.

Д. Ярісевич

Завантажити статтю