Баламаджі Павло Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Баламаджі Павло Іванович

БАЛАМАДЖІ́ Павло Іванович (15. 12. 1955, с. Делень Арциз. р-ну Одес. обл.) – художник. Чл. НСХУ (1994). Закін. худож.-графіч. ф-т Одес. пед. ін-ту (1977; майстерня О. Писмиченка). 1977–91 працював учителем образотвор. мист-ва в серед. школах м. Боярка на Київщині; 1991–99 – викл. малюнка, живопису та композиції в Дит. худож. школі № 6 м. Києва, згодом школи мист-в ім. Г. Жуковського. Від 1991 бере участь у виставках. Працює в галузі станкового живопису та монум. мист-ва. Полотна невеликі, переважно камер. формату. Гол. образотвор. засобом виступає колір, що створює предмети та простір і розставляє на полотнах емоц. та смислові акценти. Творам Б. притаманні святк. декоративність та монум. виразність, характерні для нар. та православно-церк. мист-ва.

Тв.: «Життя», «Неділя» (обидва – 1989), «Бессарабський мотив» (1990), «Сільський мотив», «Портрет дівчини» (обидва – 1991), «Дерево», «Великдень», «Джерельце», «Жінка з квітами», «Квітень» (усі – 1992), «Осінь», «Степ» (обидва – 1993), «Акація цвіте», «Натюрморт з лампою» (обидва – 1994), «Ранок» (1996), «Останній промінь», «Стара кошара», «Повернення» (усі – 2002); вітраж «Благословіння» (Посольство Респ. Болгарія у Києві, 1997).

Літ.: Павло Баламаджі. Живопис: Альбом. К., 1998; Художники болгари. О., 1998.

С. М. Бушак

Стаття оновлена: 2003