Баланс робочої сили - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Баланс робочої сили

БАЛА́НС РОБО́ЧОЇ СИ́ЛИ – обліково-статистичні показники, що характеризують наявні ресурси робочої сили та їх використання, склад населення за статусом економічної активності, розподіл зайнятих за формами і статусами зайнятості, інституціональними секторами економіки, видами економічної діяльності тощо; а також відображення ступеня використання ресурсів робочої сили і склад безробітного населення. За ринк. умов не обмежуються двома категоріями статистики праці: «трудові ресурси» і «зайняті» (що було достатнім за часів адм.-команд. системи). Поняття «трудові ресурси», до яких відносилося працездатне населення працездат. віку і зайняте населення поза працездат. віком (молодь у віці до 16 р. і особи пенсій. віку), зі скасуванням політики заг.-обов’язк. зайнятості втратило свій екон. зміст. Розподіл населення тільки на зайняте і незайняте недостатній, оскільки гол. індикатор стану ринку праці і соц.-екон. становища країни в цілому – рівень безробіття. Нац. законодавча база враховує реал. потреби розвитку ринку праці в країні, світ. тенденції до екон. інтеграції і глобалізації, відходячи від стереотипу зайнятості як найманої праці на повний робочий час. Безробіття не повинне розглядатися як однозначно негативне явище, яке слід ліквідувати. Воно є невід’єм. елементом ринк. механізмів регулювання екон. і соц.-труд. відносин. Законодавство та аналіз ринку праці в Україні ґрунтується на міжнар. досвіді. Розробником міжнар. стандартів у цій галузі є Міжнар. орг-ція праці (МОП). У її норматив. актах, зокрема у конвенціях та рекомендаціях «Про політику в галузі зайнятості», «Про статистику праці», в резолюціях Міжнар. конференцій статистиків праці (МКСП) знайшли відображення світ. досягнення і передовий досвід щодо спостереження та аналізу екон. активності, визначення осн. понять і структур. елементів. Потреба в розробці Б. р. с. існує на різних рівнях управління. Вони дають змогу одержати кількісні і якісні характеристики наявних ресурсів робочої сили, визначити резерви підвищення ефективності їх використання, спрогнозувати попит і пропозицію праці. Необхідну інформацію для побудови такого балансу надають вибіркові обстеження робочої сили. В Україні вибіркові обстеження робочої сили проводяться від 1995 (щоквартально від 1999). Програма обстеження ґрунтується на стандартах і методол. рекомендаціях МОП, що забезпечує можливість міжнар. порівнянь. Дані вибіркових обстежень робочої сили можуть бути доповнені інформацією з інших джерел: даними статист, звітності підпр-в, поточ. обліку адм. установ, зокрема держ. служби зайнятості, податк. адміністрації і фондів заг.-обов’язкового соц. страхування, даними перепису населення та ін. вибіркових обстежень домаш. госп-в і вироб. одиниць. Ресурсну частину балансу складає населення певного віку, прийнятого для спостереження екон. активності. В Україні визначено вікові межі 15–70 років включно. Населення цього віку поділяється на дві категорії: економічно активне і неактивне. Економічно активне населення складається з осіб обох статей, які у звіт. періоді забезпечують пропозицію робочої сили для ринк. вироб-ва товарів і послуг або видів неринк. вироб-ва, що відносяться до екон. діяльності, як це визначено Системою нац. рахунків та балансів. Економічно активне населення складається з двох категорій: зайняті і безробітні. Зайняте населення – частина робочої сили, залучена до екон. діяльності; безробітне – невикористана частина робочої сили, яка відображає незадоволену потребу в робочих місцях. Залежно від мети аналізу, серед безробітних можна виокремлювати осіб, які шукають роботу за наймом або намагаються організувати власний бізнес, і тих, які вже знайшли місце роботи чи заняття і ближчим часом почнуть працювати. Серед економічно неактив. населення слід вирізняти осіб, які бажають і готові працювати, але зневірилися знайти роботу після тривалих пошуків або не вважають за можливе знайти роботу в даний час. За своїм фактич. становищем ці особи ближче до безробітних, оскільки мають незадоволену потребу в робочих місцях. Інші категорії економічно неактив. населення: учні та студенти, пенсіонери, особи, які ведуть домашнє госп-во тощо, також можуть увійти до складу робочої сили (після завершення навчання, закінчення догляду за дитиною чи хворим членом сім’ї, у зв’язку з погіршенням матеріал. становища, за ін. обставин), чим пояснюється їх знаходження в ресурс. частині балансу. Однак вони не повинні враховуватися при визначенні балансового сальдо, оскільки у звіт. періоді не входили до пропозиції робочої сили. Сучасна концепція робочої сили, розроблена МОП і прийнята в Україні, передбачає, що визначення статусу екон. активності конкрет. осіб здійснюється за характером їх діяльності у звіт. періоді на основі правил пріоритетності. Згідно з цими правилами надається беззаперечна перевага зайнятості перед безробіттям і безробіттю перед відсутністю активності. При цьому відповідно до Резолюції 13-ї МКСП про статистику економічно актив. населення, зайнятості, безробіття та неповної зайнятості, зайнятість визначається за годинним критерієм відпрацьованого у звіт. періоді часу, а під безробіттям розуміється повна відсутність роботи. Правила пріоритетності забезпечують безпосеред. взаємозв’язок між зайнятістю, робочим часом, вироб-вом продукції і доходом від труд. діяльності. У видатк. частині балансу знаходиться зайняте населення, тобто та частина робочої сили, яка використовується. Класифікаційні ознаки і принцип групування зайнятого населення визначаються метою і задачами аналізу. Розподіл за формами зайнятості здійснюється відповідно до джерел отримання інформації. Кількість найманих працівників підпр-в, установ, орг-цій визначається на підставі даних держ. статист, звітності про середньооблікову кількість працівників за наймом на держ., колектив., приват. і громад. підпр-вах. До інших зайнятих екон. діяльністю відносяться особи, які працюють за наймом у окремих громадян; роботодавці, самозайняті, а також члени сім’ї та особи, які працюють безкоштовно, особи, зайняті в особистих селян. госп-вах (як з метою ринк. реалізації виробл. продукції, так і для влас. її споживання). Дані про чисельність цієї категорії зайнятого населення є оцінкою, розрахованою на підставі матеріалів вибіркових обстежень екон. активності населення і даних адм. установ. Розподіл за статусом зайнятості характеризує рівень екон. ризику і залежності працівника від результатів діяльності вироб. одиниці. Групування за тривалістю робочого часу показує, у якій мірі наявна робота дає змогу людині реалізувати свої потреби і можливості. Відповідно до Резолюції 16-ї МКСП про вимірювання неповної зайнятості та ситуацій неадекват. зайнятості, неповна зайнятість за тривалістю робочого часу (недозайнятість) може бути у найманих працівників, які вимушені погоджуватися на зайнятість в умовах неповного робочого часу, хоча бажають і готові працювати понад норму. У стан часткового безробіття потрапляють особи, які працюють неповний робочий час узв’язку з тимчасовим припиненням чи скороченням вироб-ва. Групування за ступенем повноти зайнятості може бути продовжене також виокремленням ситуацій неадекват. незайнятості, які виникають, коли робота не відповідає одержаній кваліфікації, має несприятливі умови праці або незадовіл. рівень оплати. Розподіл зайнятого населення за інституціонал. секторами, визначеними Системою нац. рахунків та балансів, дає змогу виявити зв’язок між макроекон. показниками і зайнятістю, зіставити продуктивність праці та ефективність діяльності різних секторів економіки. Зі складу зайнятих в секторі домаш. госп-в необхідно вирізняти зайнятих у неформал, секторі економіки, нату-рал. с. госп-во та найманих домаш. працівників. Зайняте населення можна класифікувати також за видами екон. діяльності, професій, групами, ін. ознаками.

Результатив. показником балансу, тобто різницею (сальдо) між ресурсами і використанням робочої сили є незадоволена пропозиція робочої сили або незадоволений попит на робочі місця. Різниця визначається шляхом віднімання від заг. кількості населення у віці 15–70 років чисельності осіб, які вже мають робочі місця або яким вони не потрібні, а саме: чисельність всіх зайнятих; чисельність безробітних, які вже знайшли роботу; чисельність економічно неактив. осіб, які не бажають або не можуть працювати. Результативний показник балансу (сальдо) складається з безробітних, які шукають роботу, і осіб, які бажають і готові працювати, але зневірилися знайти роботу або не вважають можливим знайти її в даний час. До них можна додати також зайнятих осіб, які шукають іншу або додаткову роботу. У цьому випадку сальдо показуватиме сукупну незадоволену пропозицію робочої сили або сукуп. незадоволений попит на робочі місця. Цей показник слугуватиме альтернативою даним держ. служби зайнятості і надасть можливість оцінити реал, ситуацію на ринку праці.

Сальдо, як правило, є додатні (заг. пропозиція робочої сили перевищує попит на неї). Але при розробці балансів по окремих групах населення чи територіях воно може виявитися нульовим (пропозиція певної категорії робочої сили і попит на неї збігаються) або від’ємним (пропозиція даної категорії робочої сили менша, ніж попит на неї). Для побудови Б. р. с. визначається чисельність населення віком 15–70 років включно. Відомості про віковий склад населення надає демогр. статистика, яка за даними перепису здійснює розрахунки чисельності і статево-вікової структури населення. Склад населення віком 15–70 років за станом екон. активності визначається з обстеження робочої сили, яке є єдиним комплекс. джерелом, що дає повний розподіл за всіма статусами і типами активності. За його даними визначаються наявні ресурси і пропозиція робочої сили. Дані про використання робочої сили, чисельність і структурні характеристики зайнятого населення можуть бути одержані з багатьох джерел, але вони повинні бути узгоджені з даними, одержаними безпосередньо з обстеження робочої сили. На кінц. етапі побудови балансу визначають сальдо між пропозицією робочої сили та її використанням. Метод обчислення сальдо визначається конкрет. задачами побудови балансу. У заг. випадку воно дорівнює чисельності безробіт. населення. Б. р. с. можуть бути чистими і комбінованими. Чисті баланси будуються виключно на базі даних вибіркових обстежень робочої сили. У комбінованих балансах їх дані доповнюються інформацією з ін. джерел (звітність підпр-в, адм. дані тощо). Це значно розширює можливості аналізу, проте необхідно звернути особливу увагу на методол. узгодженість показників, що включаються до балансу. Зокрема за програмою обстеження осіб, які перебувають у відпустках по догляду за дитиною, відносять до зайнятих, тоді як при складанні статист. звітності ця категорія виключається із середньооблікової чисельності працівників. Існують також відмінності в обліку деяких ін. категорій (зайнятість у селян, госп-ві тощо), при побудові балансу їх необхідно усунути. За тривалістю звіт. періоду Б. р. с. поділяються на квартальні і середньорічні. Квартал. баланси дають змогу оперативно оцінити стан використання робочої сили, виявити сезонні хвилі пропозиції і попиту праці. Середньорічні показники обстеження робочої сили мають вищий рівень надійності, можуть бути уточнені даними альтернатив, джерел, оскільки найповніше коло статист, показників визначається за підсумками року. Це дає змогу поглибити ступінь деталізації розробки балансів за аналіт. і територіал.-геогр. розрізами. Приклад комбінованого середньоріч. Б. р. с. наведено у Табл. 1.

Б. р. с. можуть бути звітними і прогнозними. Аналіз їх показників у динаміці дозволяє виявити заг. тенденції та закономірності розвитку ринку праці, простежити інтенсивність руху екон. активності, які статуси найчастіше замінюють один одного, визначити наявні резерви розвитку і можливі шляхи подолання існуючих проблем у сфері праці. Прогнозні баланси складаються з метою удосконалення соц.-екон. планування, визначення пріоритетів політики зайнятості і соц. захисту. В умовах перехід, періоду формування прогноз, поля повинно базуватися на оцінці різних варіантів розвитку процесів у сфері відтворення ресурсів робочої сили та функціонування ринку праці, у взаємозв’язку зі зрушеннями рівнів розвитку та розміщення матеріал.-сировин. компонентів продуктив. сил. Вихідним пунктом розробки такого прогнозу є аналіз осн. закономірностей і тенденцій, що характеризують відтворення робочої сили у ретроспективі. Повинна враховуватися також інформація щодо розвитку вироб-ва і його потреби в робочій силі, очікуваних напрямів у зміні тих процесів соц.-екон. розвитку, що позначаються на сфері зайнятості. Б. р. с. можуть будуватися для міської і сільс. місцевості, за регіонами відповідно до адм.-територіал. устрою країни та екон. районування. Для дослідження гендер. проблем у сфері праці необхідно також укладати баланси окремо для жінок і чоловіків. На рівні деталізації, який сприяє надійності даних вибіркового обстеження екон. активності, баланси можуть розраховуватися для населення певного віку (молодь, особи передпенсій. чи пенсій. віку), окремих соц. та професій. груп. Б. р. с. може служити вихідною інформ. базою для побудови ін. балансів, зокрема балансу робочих місць, балансу робочого часу тощо.

Літ.: Методичні рекомендації по розрахунку балансу національного ринку праці. К., 1994; Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці за 1919–1999 роки: У 2 т. / Пер. з англ. Женева, 1999; Бандур С. І., Онікієнко В. В. Регіональне прогнозування трудових ресурсів, структури зайнятості та ринку праці: Метод. рекомендації // Соц. пріоритети ринку праці: методологія, практика, шляхи забезпечення. K., 2001; Методологічні положення класифікації та аналізу стану економічно активного населення // Методол. положення зі статистики. K., 2002; Праця України у 2001 році: Статист, зб. K., 2002.

В. В. Онікієнко

Стаття оновлена: 2003