КОЛЛОНТА́Й Олександра Михайлівна (19(31). 03. 1872, С.-Петербург – 09. 03. 1952, Москва) – більшовицька діячка, дипломат. Походила з козац.-дворян. роду Домонтовичів із Чернігівщини.Отримала домашню освіту. Від 1890-х рр. брала участь у соціаліст. русі. Після рев. подій 1905–07 виїхала за кордон, співпрацювала із с.-д. партіями й орг-ціями низки європ. країн. 1915 приєдналася до більшовиків. Після Лютн. революції 1917 повернулася до Петрограда (нині С.-Петербург). Вела активну більшов. агітацію серед робітників, солдат і матросів, закликала до зброй. повстання, пропагувала ідеали «вільного кохання» (перебувала у цивіл. шлюбі із П. Дибенком). У жовтні 1917 стала наркомом держ. опіки РСФРР, 1918 на знак протесту проти підписання Брест. мирного договору залишила посаду. Від 1919 – нач. політвідділу Задніпров. дивізії Червоної армії, нарком пропаганди й агітації Крим. РСР. За наполяганням В. Леніна признач. наркомом пропаганди та агітації УСРР. Напередодні вступу до Києва військ С. Петлюри виїхала до РСФРР. Від 1920 – зав. жін. відділу ЦК РКП(б). Входила до т. зв. робочої опозиції, представники якої вимагали передати упр. нар. госп-вом профспілкам. Перша у світі жінка-посол: 1923–26 і 1927–30 – у Норвегії, 1926–27 – у Мексиці, 1930–45 – у Швеції. Чл. рад. делегації у Лізі Націй, 1944 – посередниця у переговорах щодо виходу Фінляндії з війни. На її честь названо малу планету, низку вулиць у містах СРСР.
Літ.: Иткина А. М. Революционер, трибун, дипломат. Москва, 1964; Петров В. П., Воробйова Т. В. Діяльність О. М. Коллонтай на Україні і в Криму // УІЖ. 1982. № 4; Папакін Г. В. Нові архівні документи про діяльність О. М. Коллонтай на Україні (лютий–вересень 1919 р.) // Арх. України. 1986. № 5; Олесин М. Первая в мире: Биогр. очерк об А. М. Коллонтай. Москва, 1990.
Ю. І. Шаповал
Статтю оновлено: 2014