Балей Вірко - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Балей Вірко

БАЛЕ́Й Вірко (Вірослав Петрович; 21. 10. 1938, м. Радехів Львів. обл.) – композитор, диригент, піаніст, педагог. Син П. Балея. Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1996). У 1949 емігрував до США. Здобув муз. освіту як піаніст у Каліфорн. ін-ті мист-в (Лос-Анджелес, 1963). Викладав фортепіано та муз.-теор. дисципліни в Ун-ті м. Лас-Веґас (шт. Невада), де від 1971 організовує щоріч. фестивалі сучас. музики (згодом міжнар.), а також створив камер. ансамбль «Лас-Веґаські камералісти», а 1981 – Лас-Веґаський симф. оркестр. Б. уперше в США виконав твори укр. композиторів Б. Лятошинського, В. Сильвестрова, Л. Грабовського, В. Губи та ін. Крім того, Б. пише низку статей, читає цикли лекцій по радіо, телебаченню про нові імена в укр. музиці (серед. 70-х рр. – стаття «Київський авангард – ретроспектива головної течії» у ж. «Нумус Вест» (США); передрук. у нім. ж. «Мелос»). Організував мистец. поїздки до США укр. композиторів В. Сильвестрова, Л. Грабовського, М. Скорика, Є. Станковича, І. Карабиця, В. Загорцева. Ініціатор, організатор міжнар. (зокрема амер.-укр.) проектів: фестивалів, концертів, гастролей, записів укр. музики на CD, кіновиробництва, видавн. справи тощо. У 90-х pp. створив фірму «Відео-Юкрейн» та вид-во «Тоо many notes» («Забагато нот»). Як симф. диригент та піаніст постійно гастролює з широким репертуаром світ. музики у різних країнах, співпрацює з оркестром «Київська камерата» (низку програм оркестру під кер-вом Б. записано на CD). Продюсер та автор музики до кінофільмів «Лебедине озеро. Зона» (1989), «Молитва за гетьмана Мазепу» (2001, обидва – реж. Ю. Іллєнко, Нац. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка). У творчому доробку – симф., камерна музика, твори для голосу та інструм. ансамблів. Використовує досягнення новітньої композитор. техніки з певною опорою на укр. жанровість і мелос фольклору (зокрема думи, коломийки).

Тв.: симфонія № 1 для симф. оркестру (з триптиху «Духовні пам’ятники», 1997; версія для камер. оркестру, 1997); два концерти для скрипки з оркестром (1987, 1989); концерт для фортепіано з оркестром; опера «Голод» – лібрето Б. Бойчука (1985, 1995–97); партитура для 3-х тромбонів і 3-х фортепіано (1970, 1976); «Час мрій» ( 1993–96) – сюїта № 1, 2 для камер, складу виконавців; «Дума» – монолог для оркестру (1985, ред. 1988); «Нюктюрналі» для фортепіано № 1-6 (1956–88); «Різьблені птахи» – сюїта для кларнета і фортепіано.

Пр.: Orpheus Unleashed // Soviet Ukrainian Affairs. London, 1988. № 3, 4 (укр. перекл. – Орфей розкутий // Сучасність. 1994. Ч. 2, 3.

Літ.: Кузишин О. Вірко Балей – піаніст і композитор // Сучасність. 1986. Ч. 3; Грабовский Л. Что может музыкант, или Советская музыка в Лас-Вегасе // Муз. жизнь. 1987. № 24; Петров І. Вірко Балей у Києві // Україна: Наука і культура. 1989. Вип. 23.

В. С. Грабовський

Стаття оновлена: 2003