Колмогоров Андрій Миколайович

Визначення і загальна характеристика

КОЛМОГО́РОВ Андрій Миколайович (Кол­могоров Андрей Николаевич; 12(25). 04. 1903, м. Тамбов, Росія — 20. 10. 1987, Москва) — російський математик. Доктор фізико-математичних наук (1935, без захисту дис.), професор (1930), академік АН СРСР (1939), АПН СРСР (1963). Герой Соц. Праці (1963). Сталін. (1941), Ленін. (1965), Бальцанів. міжнар. (1962), ім. П. Чебишева (1951) та М. Лобачевського (1987) АН СРСР премії. Державні нагороди СРСР (7 орденів Леніна). Закін. Моск. університет (1925), де після навч. в аспірантурі й працював: від 1931 — проф., 1933–39 та 1950–53 — директор НДІ математики і механіки, 1935–66 — завідувач кафедри теорії ймовірностей, 1966–76 — зав. лаб. ймовір­ностей і статист. методів, 1976–79 — завідувач кафедри матем. статистики, 1980–87 — завідувач кафедри матем. логіки. Засн. (1946) лаб. атмосфер. турбулентності Інституту теор. фізики АН СРСР (Москва). 1939–42 — академік-секр. Відділ. фіз.-мат. наук АН СРСР. Головний редактор журналу «Теория вероятностей и ее примене­ние» (від 1956), співзасн. (разом з І. Кікоїним) ж. «Квант» (1970). Член низки іноз. академій і наук. т-в. Від 1994 за видатні результати в галузі математики Президія РАН присуджує премію його імені. Наук. інтереси К.: тео­рія функцій, матем. логіка, заг. топологія, теорія динаміч. систем і класична механіка, теорія інформації, теорія складності об’єктів, теорія ймовірності (ро­боти К. були фундаментом для багатьох її розділів), шкіл. і вища матем. освіта, прикладні науки (геологія, металургія, біологія, генетика) та ін. Під керівництвом К. створ. низку підручників для заг.-осв. шкіл з геометрії, алгеб­ри та основ аналізу, які неодно­разово перевидавали. Серед уч­нів — академік РАН В. Арнольд, І. Гель­фанд (обидва народилися в Укра­їні), С. Нікольський (навч. і деякий час працював у Дніпроп. університеті), академік РАН і НАНУ В. Михалевич, академік НАНУ Б. Гнеденко та В. Ко­ролюк. У 1930-х рр. у Дніпроп. університеті регулярно читав лекції з функціонал. аналізу, які сприяли розвитку в наук. дослідж., що стосуються теорії функцій; 1937 організував наук. семінар з теорії наближень, який діє й нині.

Завантажити статтю