Колмогоров Андрій Миколайович

КОЛМОГО́РОВ Андрій Миколайович (Кол­могоров Андрей Николаевич; 12(25). 04. 1903, м. Тамбов, Росія – 20. 10. 1987, Москва) – російський математик. Д-р фіз.-мат. н. (1935, без захисту дис.), проф. (1930), акад. АН СРСР (1939), АПН СРСР (1963). Герой Соц. Праці (1963). Сталін. (1941), Ленін. (1965), Бальцанів. міжнар. (1962), ім. П. Чебишева (1951) та М. Лобачевського (1987) АН СРСР премії. Держ. нагороди СРСР (7 орденів Леніна). Закін. Моск. ун-т (1925), де після навч. в аспірантурі й працював: від 1931 – проф., 1933–39 та 1950–53 – дир. НДІ математики і механіки, 1935–66 – зав. каф. теорії ймовірностей, 1966–76 – зав. лаб. ймовір­ностей і статист. методів, 1976–79 – зав. каф. матем. статистики, 1980–87 – зав. каф. матем. логіки. Засн. (1946) лаб. атмосфер. турбулентності Ін-ту теор. фізики АН СРСР (Москва). 1939–42 – акад.-секр. Відділ. фіз.-мат. наук АН СРСР. Гол. ред. ж. «Теория вероятностей и ее примене­ние» (від 1956), співзасн. (разом з І. Кікоїним) ж. «Квант» (1970). Чл. низки іноз. академій і наук. т-в. Від 1994 за видатні результати в галузі математики Президія РАН присуджує премію його імені. Наук. інтереси К.: тео­рія функцій, матем. логіка, заг. топологія, теорія динаміч. систем і класична механіка, теорія інформації, теорія складності об’єктів, теорія ймовірності (ро­боти К. були фундаментом для багатьох її розділів), шкіл. і вища матем. освіта, прикладні науки (геологія, металургія, біологія, генетика) та ін. Під кер-вом К. створ. низку підручників для заг.-осв. шкіл з геометрії, алгеб­ри та основ аналізу, які неодно­разово перевидавали. Серед уч­нів – акад. РАН В. Арнольд, І. Гель­фанд (обидва народилися в Укра­їні), С. Нікольський (навч. і деякий час працював у Дніпроп. ун-ті), акад. РАН і НАНУ В. Михалевич, акад. НАНУ Б. Гнеденко та В. Ко­ролюк. У 1930-х рр. у Дніпроп. ун-ті регулярно читав лекції з функціонал. аналізу, які сприяли розвитку в наук. дослідж., що стосуються теорії функцій; 1937 організував наук. семінар з теорії наближень, який діє й нині.

Пр.: Основные понятия теории веро­ятностей. 2-е изд. 1974; Элементы теории функций и функционального анализа. 4-е изд. 1976 (спів­авт.); Введение в теорию вероятностей. 1982; Теория вероятностей и математическая статистика. 1986; Теория информации и теория алгоритмов. 1987; О профессии математика. 1988; Математика – наука и профессия. 1988 (усі – Москва).

Літ.: Явление чрезвычайное. Книга о Колмогорове. 1999; Колмогоров. Юби­лейное издание в 3-х книгах. 2003; Кол­могоров в воспоминаниях учеников: Сб. ст. 2006 (усі – Москва).

В. П. Моторний