Батьківщина

Визначення і загальна характеристика

БАТЬКІВЩИ́НА — «земля батьків», етнічна територія, тобто територія, освоєна кількома поколі­н­нями певного етносу, середовище його прожива­н­ня. Осмисле­н­ня належності індивіда до Б. — дуже давній феномен сві­домості. Б. символізується як «мати-земля», водночас — і прародителька, і жит­тєдайна сила землі. Певне природне середовище (земля з її лісами, луками, річками та озерами, прилеглими мор. просторами тощо) ви­ступає в ролі Б. тоді, коли воно оцінене культурою, осмислене як своє, як свідче­н­ня істор. минулого етносу й сукупність його істор. памʼяток, як джерело індивід. та спіл. для етніч. групи спогадів і пере­живань. Б. — улюблена земля, ві­дірваність від якої викликає почу­т­тя туги, но­стальгії. Поня­т­тя «Б.» охоплює також соц. середовище — сукупність людей, які оцінюються як «свої», без­посередні предки, про яких зберігається памʼять, неві­домі предки та реальні й можливі нащадки («і мертві, і живі, і ненароджені земляки» — Т. Шевченко). Усіх потенційно «своїх» можна охопити лише певним способом сусп. організації — це, зрештою, су­спільство як цілісність, культура як нація й держава. Таким чином, уявле­н­ня про Б. як «землю і кров» лише почасти й однобічно від­ображає сусп. і природну реальність: етнічно «свої» ніколи не бувають справді повʼязані кровною спорідненістю, спільні предки радше належать до етногеніч. легенд, а не до реал. історії, а «своя земля» як етнічна територія є похідною від поня­т­тя та культурно-істор. пере­жива­н­ня етніч. спільності. В усі часи існує поня­т­тя «мала Б.», що при­близно від­повід­ає території жит­тєвого досвіду без­посередньо тієї групи, до якої входить індивід: рідне місто й рідна місцевість, тобто місцевість, де проходить життя, або ландшафт (міський чи сільський), де народився і жив. «Велика Б.» — це територія, культурно освоєна етносом як цілим, і що більше спри­ймається належність до даної етніч. цілісності та культури, то очевиднішим є ро­зумі­н­ня етніч. території як Б. Почу­т­тя Б. стає гострішим, звʼязок зі своєю землею пере­живається багатше й різнобічніше, коли стала територія культурно освоєна глибше й триваліше. У звʼязку з цим В. Липинський зараховував до України як Б. все те, що «осіло», пустило корі­н­ня на її землі. Зокрема так формується поня­т­тя політ. українства — належності до України як політ. системи незалежно від етніч. походже­н­ня та реліг. вірувань: як і кожен інший край, Україна може бути, була і є Б. для різних етносів. На етніч. території проживають і пред­ставники титул. етносу, що, як правило, дає цій землі імʼя, і пред­ставники корін. етносів, що не мають іншої рідної території (в Україні, напр., крим. татари, гагаузи), і пред­ставники нац. меншин, етнічна територія яких лежить поза межами даного краю (в Україні, напр., росіяни, поляки, євреї та ін.). Чи є Україна Б. для того чи іншого її громадянина — пред­ставника нац. меншини, залежить від його культурно-політ. пере­жива­н­ня її як природ. та соц. середовища. Проте будь-який громадянин України зобовʼяз. бути лояльним до неї, дотримуватися її законів та у правових межах своєї діяльності захищати її інтереси, хоча як свою Б. може від­чувати й цінувати інше природне та соц. середовище. Це стосується й діаспори, зокрема укр.,– людина діаспори, особливо не з перших поколінь, може роз­цінювати як Б. і землю предків, і країну, громадянином якої є, але зобовʼязана бути лояльною щодо держави, в якій по­стійно живе. Почу­т­тя Б. в цьому та ін. випадках мають різну інтенсивність і мотивацію. Ці почу­т­тя можуть реалізуватись у від­даності традиціям, зокрема побут., але треба зважати, що культура поведінки взагалі є не єдиним виявом культур. спільності. Про­блема культур. належності до Б. ускладнюється за умов урбанізації су­спільства, коли повсякден. побут і мас. міська культура уніфікуються подекуди у планетар. мас­штабах. Людина може почувати себе космополітом — жителем міста взагалі, оскільки міський побут подібний у різних кінцях землі. Повна втрата почу­т­тя Б. можлива тільки тоді, коли культура індивіда обмежена нижчими, масовими її рівнями. Б. — це зрештою своя культурна спадщина, і органічна належність до неї пере­живається тим міцніше, чим вищим є культур. рівень людини.

Літ.: Говорун Р. А., Пʼятенко В. Є. Одна Батьківщина і двох не буває. Артемівськ, 1997.

М. В. Попович

Завантажити статтю