БАТЮ́К Яків Петрович (12. 05. 1918, с. Рижани Володарсько-Волин. р-ну Житомир. обл. — 06. 08. 1943, м. Ніжин Черніг. обл.) — радянський політичний діяч. Герой Радянського Союзу (1965, посмертно). У віці 5 р. захворів на чорну віспу й осліп. Закін. юрид. факультет Київ. університету (1940). Працював у Колегії адвокатів у Києві, від 1941 — в Ніжині. Від поч. 1942 завідував арті­л­лю сліпих, де створив під­піл. групу, у червні 1942 — молодіжну антифашист. організацію з 30-ти осіб. 1943 налагодив звʼязок із партизан. загонами Чернігівщини та київ. під­піл. організацією під керівництвом Г. Кочубея. Серед під­пільників була сестра Б. — Євгенія. Ніжин. під­пільники вивели з ладу 2 паровози німців, сприяли втечі з табору 32-х полонених, направили у партизан. загін 50 бійців і пере­дали 150 гвинтівок. Роз­по­всюджували листівки. Заарешт. в липні 1943 разом із се­строю і 24-ма під­пільниками. Роз­стріляний. У Ніжині встановлено погру­д­дя Б. (1965, скульптор Г. Гутман). Про участь Б. у партизанському русі знято телевізій. фільм.