Батюк Яків Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Батюк Яків Петрович

БАТЮ́К Яків Петрович (12. 05. 1918, с. Рижани Володарсько-Волин. р-ну Житомир. обл. – 06. 08. 1943, м. Ніжин Черніг. обл.) – радянський політичний діяч. Герой Рад. Союзу (1965, посмертно). У віці 5 р. захворів на чорну віспу й осліп. Закін. юрид. ф-т Київ. ун-ту (1940). Працював у Колегії адвокатів у Києві, від 1941 – в Ніжині. Від поч. 1942 завідував артіллю сліпих, де створив підпіл. групу, у червні 1942 – молодіжну антифашист. орг-цію з 30-ти осіб. 1943 налагодив зв’язок із партизан. загонами Чернігівщини та київ. підпіл. орг-цією під кер-вом Г. Кочубея. Серед підпільників була сестра Б. – Євгенія. Ніжин. підпільники вивели з ладу 2 паровози німців, сприяли втечі з табору 32-х полонених, направили у партизан. загін 50 бійців і передали 150 гвинтівок. Розповсюджували листівки. Заарешт. в липні 1943 разом із сестрою і 24-ма підпільниками. Розстріляний. У Ніжині встановлено погруддя Б. (1965, скульптор Г. Гутман). Про участь Б. у партизанському русі знято телевізій. фільм.

О. Г. Самойленко

Стаття оновлена: 2003