Бахмутський соляний синдикат

Визначення і загальна характеристика

БА́ХМУТСЬКИЙ СОЛЯНИ́Й СИНДИКА́Т — одне з монополістичних обʼ­єд­нань вітчизняної добувної промисловості. Створ. на поч. 20 ст. з осередком у м. Бахмут (нині Артемівськ Донец. обл.) на базі Торських родовищ Катеринославщини. Осн. мета — регулюва­н­ня виробництва та продажу солі (бл. 40 % її збуту припадало на долю синдикату). Вже 1900– 03 власники кількох варниць Пд. України починають шукати шляхи взаємної ко­ординації дій на внутр. ринках, результатом чого й стало під­писа­н­ня 1904 в Одесі пʼятьма з них від­повід­ної угоди, навколо якої й почав формуватися Б. с. с. Справами синдикату керувала Рада пред­ставників, яка вирішувала всі пита­н­ня, повʼязані з нормува­н­ням, квотами замовлень, ціновою політикою, легалізацією нової організації (остан­нє було досягнуто після створе­н­ня тресту «Бахмутсіль», який став офіц. осередком Б. с. с. та його осн. магазином). Мав філіали у Варшаві, Харкові, Євпаторії, Феодосії. Синдикат забезпечував сіллю під­приємства харчової промисловості Катеринославщини, Полтавщини, Київщини. Намагався під­порядкувати своєму впливові Пд.-Рос. соле­пром. товариство, конкурував з ін. соляним синдикатом — «Товариством соле­промисловців Євпаторійсько-Одеського ра­йону». 1909 через внутр. суперечності Б. с. с. роз­пався.

Літ.: Указатель действующих в Империи акционерных пред­приятий и торговых домов. С.-Петербург, 1905; Хромов П. А. Очерки экономики Рос­сии периода монополистического капитализма. Москва, 1960.

О. М. Машкін

Завантажити статтю