Бахрушин Сергій Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бахрушин Сергій Володимирович

БАХРУ́ШИН Сергій Володимирович (Бахрушин Сергей Владимирович; 26. 09(08. 10). 1882, Москва – 08. 03. 1950, там само) – російський історик і педагог. Чл.-кор. АН СРСР (1939), дійс. чл. АПН РРФСР (1945). Засл. діяч науки Узбец. РСР (1943), Сталінська премія (1952). Закін. Моск. ун-т (учень В. Ключевського та М. Любавського). Від 1909 – приват-доц., від 1927 – проф. цього Ун-ту, 1908–18 – гласний моск. міськ. Думи, де опікувався шкільною освітою та долею сиріт. Сформований як учений-історик у дореволюційний час, Б. основні свої праці випустив уже за більшов. влади, постійно намагаючися пристосувати їх до марксист.-ленін. трактування історії й проявляючи вимушену лояльність до режиму. Однак це не захистило його від переслідувань. Заарешт. 1930 за участь у вигаданому чекістами «монархічному заколоті» разом із рос. істориками С. Платоновим, Є. Тарле та ін. Перебував на засланні в Семипалатинську 1931–33. Але, незважаючи на це, під час кампанії боротьби з космополітизмом відмовився брати участь у цькуванні історика М. Рубінштейна. Автор праць з історії Київ. Русі, Рос. держави 15– 17 ст., Сибіру, України та Білорусі 16–17 ст., Крим. ханства, а також слов’янознавства, релігієзнавства тощо. Був співавтором підручника для ВНЗів «Історія СРСР» (т. 1), переклад. укр. мовою (2-е вид. – К., 1950), та дослідження «История дипломатии» (Москва, 1941, т. 1), в якому написав розділ «Дипломатия Киевской Руси».

Пр.: Основные моменты истории Крымского ханства // История в школе. 1936. № 3; Держава Рюриковичей // Вест. древней истории. Москва; Ленинград, 1938. № 2; Научные труды. Т. 1–4. Москва, 1952–59.

Літ.: Зимин А. А. Творческий путь С. В. Бахрушина // Науч. докл. ВШ. Истор. науки. 1961. № 2; Дубровский А. М. С. В. Бахрушин и его время. Москва, 1992; Шикман А. П. Деятели отечественной истории: Биогр. справоч. Москва, 1997.

П. В. Голобуцький, А. А. Лукашенко

Стаття оновлена: 2003