Бачванська говірка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бачванська говірка

БАЧВА́НСЬКА ГОВІ́РКА – мова українських переселенців у Бачці та Сремі. Б. г. культур. центру Бачки – Руського Керестура від 1904 й зокрема після 1-ї світ. війни стала основою окремої бачван. («рускої») літ. мови. Б. г. – перехідний, мішаний укр.-польс.-словац. діалект (із перевагою словац. елементів) із багатьма угор., нім. й пізнішими серб. лексич. запозиченнями. Найважливіші особливості: збереження праслов’ян. звукосполук dl, tl, gv, kv і назвучного ḭе- (ведол, ведла, «вів, вела», ґвізда «зірка», йешень «осінь», але: озеро); ц, дз на місці праслов’ян. звукосполук tḭ, kť, dḭ (ноц «ніч», медзі «між») і на місці пом’якшених дь, ть (шедзіц «сидіти»); форми типу: штредньі «середній», крава «корова», младі «молодий» – поруч: млоді «жених»; пом’якшена вимова передньоязикових приголос. перед праслов’ян. ę, ě, e, i, ь (ньесц «нести»); і на місці праслов’ян. у та і (сін «син»); група ар на місці праслов’ян. складотвор. (карчма «корчма»); групи ол, оў, лу на місці праслов’ян. складотвор. (полні «повний», воўк «вовк», длугі «довгий»); залишки словацької часокількості в рефлексуванні праслов’ян. ę, ě, e: довгі (під новоакутовою інтонацією) замінені на йа, і, і, (пйаті «п’ятий», білі «білий», пірко «пір’їнка»), короткі на – е (пейц «п’ять», белаві «білявий»); у, о, е на місці праслов’ян. о¸ і сильних ъ, ь (дуп «дуб», дзень «день»); групи ір, рі, ре, лі, льі на місці праслов’ян. сполук г, l + ъ, ь (тірвац «тривати», бліха «блоха»); ш, ж на місці пом’якшених сь, зь (також у групах приголосних: шерцо «серце»); усічені форми 3-ї особи теперіш. часу дієслів (чіта «читає», чітаю «читають»); змішання закінчень прикметників чол. і серед. роду в оруд. й місц. відмінках однини; наголос на передостан. складі слова; міжслівна фонетика типу: зроп то «зроби це», сноб жіта «сніп збіжжя»; закінчення: -ох в родовому відмінку множини іменників (сінох «синів», женох «жінок», местох «місць»), -ем, -ам, -ім в 1-й особі однини теперіш. часу дієслів (вйажем «в’яжу», чітам «читаю», робім «роблю»), -ме в 1-й особі множини (чітаме «читаємо»); особові форми минулого часу типу чітал’сом («я читав»).

Літ.: Горбач О. Літературна мова бачвансько-срімських українців («русинів»). Париж; Франкфурт, 1961; Ткачов С. В. Словник порівнянь русинської літературної мови. Т., 1992; Удварі І. Історія дослідження лексичних унгаризмів бачвансько-сремської русинської мови. Нови Сад, 1996.

О. Горбач

Стаття оновлена: 2003