Бачка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бачка

БА́ЧКА – низовина між Дунаєм і долиною річки Тиса. Більша частина (8 650 км2) від 1918 належить Сербії і Чорногорії; разом із Банатом і Сремом становить від 1946 Автономну обл. Воєводину в складі Нар. Респ. Сербії. Осн. етнічні групи, які мешкають у Б.: серби, хорвати, угорці, словаки, а також бл. 18 000 бачван. українців (називають себе русинами або руснацями). 1526–1699 тер. Б. перебувала під владою турків. Після поразки турків і зайняття Б. і Банату Австрією (1718) австр. уряд оселив на незайнятих землях сербів, утікачів від турків, але незадоволені австр. політикою серби у 1730–50-х рр. масово емігрували з Б.; на їхнє місце австр. уряд спроваджував на держ. землі угорців, німців, хорватів, словаків і українців із пд.-сх. Пряшівщини (Земплин. і Воршод. комітати). Постали перші бачван.-укр. колонії: 1746 – Руський Керестур (спершу звався Вач-Керестур), що став осередком бачван. українців, 1765 – Коцура та 1784 – Нови Сад. У громадах переважно були греко-католики. Прилучення їх до хорват. греко-катол. єпархії у Крижевцях врятувало ці парафії від зугорщення, бо Церква утримувала парохіял. нар. школи з учителями із Закарпаття та Пряшівщини. Перші поселенці жили на держ. землях, зобов’язуючися здавати «десятину» й працювати на держ. маєтках; пізніші переселенці (19 ст.) – сезонні с.-г. робітники, які згодом купували тут землю. Українці у Б. швидко піднесли госп-во; розселилися по ін. місцевостях Б. (Вербас 1849, Дюрдьово 1870, Ґосподинці 1930, Ґунарош – Нове Орахово 1946), Срему й Славонії (Шід 1802, Петровці 1834, Беркасово 1850, Міклошевці 1850, Бачинці 1850, Пішкоревці 1900, Андрієвці 1902, Дальський Ріт 1920). Соц.-культ. перевага бачванців була настільки сильною, що їм удалося мовно асимілювати прибулих у Срем 1848 лемків із пн. Пряшівщини (Шариш. комітат). Перший друкований твір мовою русинів – зб. поезій М. Надя «Руський соловей» (Відень, 1851). М. Врабель 1889–1918 у Будапешті видавав г. «Неділя» русин. мовою. Від похорвачення рятувала окрема церква та школа. Однак низка розпорош. у Сремі й Славонії бачван.-укр. сіл похорватилися. Священики та учителі до 1918 прибували із Закарпаття («Горніци»). Звідти ж із пресою в Б. прийшло й політ. карпаторусинство (москвофільство), тісно пов’язане тут із питанням літ. мови («язичія»). 1897 В. Гнатюк опублікував етногр. матеріали, чим привернув увагу наук. світу до проблем бачван. українців. 1900–39 міцнішають зв’язки з Галичиною. 1904 Г. Костельник започаткував діалектну бачван.-укр. літ. мову на нар. основі, що здобула тут цілковиту перевагу. Угор. впливам у шкільництві поклало край приєднання Б. 1918 до Югославії. 1919 у м. Нови Сад постало Руське Народне Просвітне Дружство. У мист., культ.-осв. праці допомагала укр. студент. колонія із Заґреба. Т-во «Просвіта» видало граматику русин. мови Г. Костельника «Граматика бачвансько-рускей бешеди» (Нови Сад, 1923). У 1927 постала спілка бачван.-укр. студентів «Союз рускіх школярох», яка разом з укр. студент. громадою у Заґребі видавала місячник «Думка». 1933 у Коцурі виник русофіл. із серб.-православ. тенденціями Культурно-національний союз Русинок в Югославії, що видавав тижневик «Руска Заря» та календарі. Після поразки Югославії 1941 Б. окупували угорці. Припинено культурну й видавн. діяльність, Срем і Славонія увійшли до складу Хорват. держави. Після 1945 Б., Срем і Славонія знову опинилися в складі однієї держави. Великих утисків зазнали реліг. орг-ції, зокрема ГКЦ, представники якої були досі зберігачами нац. бачван.-укр. культури. 1945 з’явилася нова нац.-культурна орг-ція югослав. українців – «Руска матка». Нова влада офіційно підтримувала розвиток окремої бачван. укр. культури в межах Воєводини: в Руському Керестурі виходять від 1945 тижневик «Руске слово», від 1947 – місячник для дітей «Піонірска заградка» (нині «Заградка»), від 1952 – літ.-мист. квартальник «Шветлосц»; видано низку підручників для поч. та серед. шкіл, засн. гуртки мист. самодіяльності, від 1949 на радіостанції «Нови Сад» транслюються радіопередачі бачван. говіркою (від 1992 – укр. літ. мовою). Створ. ком-т («Одбор за культ.-просвітну роботу Русинох») при Союзі культ.-осв. т-в. Піднесення позначається і в літ-рі (письменники М. Кочиш, М. Скубан, М. Фейса, М. Винай, М. Ковач та ін.), мист-ві (Є. Кочиш, Ю. Колесар, В. Колесар та ін.), зростає зацікавлення нар. творчістю (зб. нар. пісень В. Жганця, О. Тимка), надається підтримка культ.-нац. життю укр. поселенців у Боснії та Хорватії. Від 1956 діє культ.-осв. спілка Воєводини. Від 1962 в Руському Керестурі щороку проходить фестиваль культури українців Сербії і Чорногорії «Червона ружа», від 1969 і драм. фестиваль. Діють вид-во «Руске слово» в м. Нови Сад та руська друкарня в Руському Керестурі. Від 1972 видається молодіж. щоміс. «МАК». Від 1970 з’являються публікації укр. літ. мовою, зокрема в г. «Руске слово» виходить окремий додаток, «Шветлосц» уміщує статті укр. мовою. Міцнішають зв’язки з Україною, українцями Словаччини та Польщі. У Новосад. ун-ті створ. каф. русин. мови та літ-ри (зав. – Ю. Тамаш), від 1999 читаються лекції з укр. мови та літ-ри. Від 1993 з’явилися телепередачі укр. мовою. 1990 створ. Союз русинів і українців Югославії, 1999 – Академ. т-во русинів-українців. Нині у Б. діють також орг-ція «Руска матка», Т-во укр. мови, відділ «Просвіти» (видає від 1996 ж. «Українське слово»). Понад 40 студентів із Б. закін. або навч. в ун-тах України. Письменники М. Ковач та М. Рамач стали чл. НСПУ, а проф. Ю. Тамаш є іноз. чл. НАНУ.

Літ.: F. Stеltzеr. Geschichte der Bacska. 1663; Гнатюк В. Руські оселі в Бачці (в полудневій Угорщині) // Зап. НТШ. 1898. Т. 22; Гнатюк В. Етнографічні матеріяли з Угорської Руси: Етногр. зб. 1901. Вип. 9; 1909. Вип. 25; 1910. Вип. 29; 1911. Вип. 30; Bacska. Magyarország Vármegyei és Városai. Budapest, 1910. Т. 1–2; Костельник Г. Незвичайна доля (з життя бачванських українців) // Серед бурі: Літ. збірник. Л., 1919; Його ж. Бачванські українці // Там само; Поливка М. История народней школи у Руским Керестуре // Руски календар з 1933 p. Дяково, 1932; Варґа Д. Кратки исторични препатрунок кніжовней творчосци у нашим народзе // Шветлосц. Руски Керестур, 1952. Т. 1; Лабош Ф. История Русинох Бачкей, Сриму и Славониї. 1745–1918. Вуковар, 1979; Рамач Я. Кратка история Руснацох. 1745–1918. Нови Сад, 1993; Жирош М. Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745–1991. Т. 1. Нови Сад, 1997; Тамаш Ю. История рускей литератури. Београд, 1997; Костельник Г. Liber memorabilium грекокатолїцкей парохиї Бачкерестурскей: Хроніка Руского Керестура. Нови Сад, 1998.

О. Горбач, Д. Латяк

Стаття оновлена: 2003