Бачка

БА́ЧКА — низовина між Дунаєм і долиною річки Тиса. Більша частина (8 650 км²) від 1918 належить Сербії і Чорногорії; разом із Банатом і Сремом становить від 1946 Автономну обл. Воєводину в складі Нар. Респ. Сербії. Осн. етнічні групи, які мешкають у Б.: серби, хо­рвати, угорці, словаки, а також бл. 18 000 бачван. українців (називають себе русинами або руснацями). 1526–1699 тер. Б. пере­бувала під владою турків. Після поразки турків і зайня­т­тя Б. і Банату Австрією (1718) австр. уряд оселив на незайнятих землях сербів, утікачів від турків, але незадоволені австр. політикою серби у 1730–50-х рр. масово емігрували з Б.; на їхнє місце австр. уряд спроваджував на держ. землі угорців, німців, хорватів, словаків і українців із пд.-сх. Пряшівщини (Земплин. і Воршод. комітати). По­стали перші бачван.-укр. колонії: 1746 — Руський Керестур (спершу звався Вач-Керестур), що став осередком бачван. українців, 1765 — Коцура та 1784 — Нови Сад. У громадах пере­важно були греко-католики. Прилуче­н­ня їх до хорват. греко-катол. єпархії у Крижевцях врятувало ці парафії від зугорще­н­ня, бо Церква утримувала парохіял. нар. школи з учителями із Закарпа­т­тя та Пряшівщини. Перші поселенці жили на держ. землях, зобовʼязуючися здавати «десятину» й працювати на держ. маєтках; пізніші пере­селенці (19 ст.) — сезон­ні с.-г. робітники, які згодом купували тут землю. Українці у Б. швидко під­несли госп-во; роз­селилися по ін. місцевостях Б. (Вербас 1849, Дюрдьово 1870, Ґосподинці 1930, Ґунарош — Нове Орахово 1946), Срему й Славонії (Шід 1802, Петровці 1834, Беркасово 1850, Міклошевці 1850, Бачинці 1850, Пішкоревці 1900, Андрієвці 1902, Дальський Ріт 1920). Соц.-культ. пере­вага бачванців була на­стільки сильною, що їм удалося мовно асимілювати прибулих у Срем 1848 лемків із пн. Пряшівщини (Шариш. комітат). Перший друкований твір мовою русинів — зб. поезій М. Надя «Руський соловей» (Ві­день, 1851). М. Врабель 1889–1918 у Будапешті видавав г. «Неділя» русин. мовою. Від похорваче­н­ня рятувала окрема церква та школа. Однак низка роз­порош. у Сремі й Славонії бачван.-укр. сіл похо­рватилися. Священики та учителі до 1918 прибували із Закарпа­т­тя («Горніци»). Звідти ж із пресою в Б. при­йшло й політ. карпаторусинство (москвофільство), тісно повʼязане тут із пита­н­ням літ. мови («язичія»). 1897 В. Гнатюк опублікував етногр. матеріали, чим привернув увагу наук. світу до про­блем бачван. українців. 1900–39 міцнішають звʼязки з Галичиною. 1904 Г. Костельник започаткував діалектну бачван.-укр. літ. мову на нар. основі, що здобула тут цілковиту пере­вагу. Угор. впливам у шкільництві поклало край при­єд­на­н­ня Б. 1918 до Югославії. 1919 у м. Нови Сад по­стало Руське Народне Просвітне Дружство. У мист., культ.-осв. праці допомагала укр. студент. колонія із Заґреба. Товариство «Просвіта» видало граматику русин. мови Г. Костельника «Граматика бачвансько-рускей бешеди» (Нови Сад, 1923). У 1927 по­стала спілка бачван.-укр. студентів «Союз рускіх школярох», яка разом з укр. студент. громадою у Заґребі видавала місячник «Думка». 1933 у Коцурі виник русофіл. із серб.-православ. тенденціями Культурно-національний союз Русинок в Югославії, що видавав тижневик «Руска Заря» та календарі. Після поразки Югославії 1941 Б. окупували угорці. Припинено культурну й видавн. діяльність, Срем і Славонія уві­йшли до складу Хорват. держави. Після 1945 Б., Срем і Славонія знову опинилися в складі однієї держави. Великих утисків за­знали реліг. організації, зокрема ГКЦ, пред­ставники якої були досі зберігачами нац. бачван.-укр. культури. 1945 зʼявилася нова нац.-культурна організація югослав. українців — «Руска матка». Нова влада офіційно під­тримувала роз­виток окремої бачван. укр. культури в межах Воєводини: в Руському Керестурі виходять від 1945 тижневик «Руске слово», від 1947 — місячник для дітей «Піонірска за­градка» (нині «За­градка»), від 1952 — літ.-мист. квартальник «Шветлосц»; ви­дано низку під­ручників для поч. та серед. шкіл, засн. гуртки мист. самодіяльності, від 1949 на радіо­станції «Нови Сад» транс­люються радіопередачі бачван. говіркою (від 1992 — українською літературною мовою). Створ. комітет («Одбор за культ.-просвітну роботу Русинох») при Союзі культ.-осв. т-в. Під­несе­н­ня по­значається і в літературі (письмен­ники М. Кочиш, М. Скубан, М. Фейса, М. Винай, М. Ковач та ін.), мистецтві (Є. Кочиш, Ю. Колесар, В. Колесар та ін.), зро­стає зацікавле­н­ня нар. творчістю (зб. нар. пісень В. Жганця, О. Тимка), надається під­тримка культ.-нац. життю укр. поселенців у Боснії та Хорватії. Від 1956 діє культ.-осв. спілка Воєводини. Від 1962 в Руському Керестурі щороку проходить фестиваль культури українців Сербії і Чорногорії «Червона ружа», від 1969 і драм. фестиваль. Діють видавництво «Руске слово» в м. Нови Сад та руська друкарня в Руському Керестурі. Від 1972 видається молодіж. щоміс. «МАК». Від 1970 зʼявляються публікації українською літературною мовою, зокрема в г. «Руске слово» виходить окремий додаток, «Шветлосц» уміщує стат­ті українською мовою. Міцнішають звʼязки з Україною, українцями Словач­чини та Польщі. У Новосад. університеті створ. каф. русин. мови та літ-ри (зав. — Ю. Тамаш), від 1999 читаються лекції з української мови та літ-ри. Від 1993 зʼявилися телепередачі українською мовою. 1990 створ. Союз русинів і українців Югославії, 1999 — Академ. товариство русинів-українців. Нині у Б. діють також організація «Руска матка», Товариство української мови, від­діл «Просвіти» (видає від 1996 ж. «Українське слово»). Понад 40 студентів із Б. закін. або навч. в університетах України. Письмен­ники М. Ковач та М. Рамач стали чл. НСПУ, а проф. Ю. Тамаш є іноз. чл. НАНУ.

Завантажити статтю