БЕВК Франце (Bevk France; 17. 09. 1890, с. Закойца, побл. м. Ґориця у Словенському Приморʼї — 17. 09. 1970, Любляна) — словенський письмен­ник, пере­кладач, громадський діяч. Член Словен. АН і мистецтв (1953). Закін. пед. училище у Ґориці (1913). Учителював. 1917 мобіліз. в австро-угор. армію, був на фронті в Галичині. Після 1918 — на журналіст. роботі в Любляні, від 1920 — у Ґориці, що належала Італії. За участь у нац.-визв. русі пере­слідувався італ. владою. У роки 2-ї світової війни — один із кер. нар.-визв. боротьби в Югославії. Перший твір опубл. 1906. Перша збірка віршів — «Pesmi» (Gorica, 1921). Про війну писав у зб. оповідань «Faraon» (1922), «Rablji» (1923). Тогочасне життя словен. села від­образив у повістях «Smrt pred hišo» (1925), «Hiša v strugi» (1927), «Jakec in njegova ljubezen» (1927), «Železna kača» (1932), «Ubogi zlodej» (1934–35; усі — Ґориця або Любляна) та ін. Про морал. про­блеми йдеться в повісті «Muke gospe Vere» (1925), романах «V zablodeh» (1929), «Človek proti človeku» (1930). На істор. теми його трилогія «Znamenja na nebu» (1927–29), романи «Vihar» (1929), «Umirajoči bog Triglav» (1930), «Stražni ogni» (1931), повісті «Iskra pod peplom» (1956), «Drevo na vrhu» (1959; обидві — Любляна) та ін. Боротьбу словенців за свою мову й культуру під час італ. окупації показав у драмі «Kajn» (1925), романі «Kaplan Martin Čedermac» (1938), автобіогр. кн. «Pot v svobodo» (Ljubljana, 1953) та ін. За життя видав понад 60 книжок. Цікавився укр. літ-рою, пропагував твори Т. Шевченка в пере­кладах Й. Абрама, пере­клав і видав оповіда­н­ня І. Франка «Pantalaha» (Trijest, 1931). Укр. мовою окремі твори Б. пере­клали М. Гримич, Н. Непорожня, І. Ющук.