Беднарський Богдан Мефодійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Беднарський Богдан Мефодійович

БЕДНА́РСЬКИЙ Богдан Мефодійович (02. 01. 1921, с. Городище, нині Козів. р-ну Терноп. обл. – 30. 06. 1949, Авґсбурґ, Німеччина) – поет, перекладач і літературознавець. Брат В.-М. Беднарського. Навч. у Львів. ун-ті (1940–41, укр. філологія). Продовжив навч. у Берліні (політологія) і Празі, де 1942–45 студіював україністику в УВУ (викл. О. Колесса, Л. Білецький, Д. Дорошенко) і славістику в Карловому ун-ті (викл. О. Бурґгардт, Ґ. Ґеземан, Я. Рудницький). Брав участь у студент. літ. житті, друкувався у праз. ж. «Пробоєм» та ін. Втікаючи з табору для переміщ. осіб, переплив у грудні 1945 Дунай і тяжко захворів. Після 5-ти операцій помер. Належав до наймолодшого покоління праз. поет. школи. Ранні поезії Б. сповнені риторики й декларативності, переважає тема кохання. Прикметним у його поезії є особливе, інтимне одухотворення природи, настрої якої він непомітно переносить до життя люд. серця. Б. відомий також своїми перекладами з рос., польс., білорус. й нім. поезії. Серед літературознав. праць – «Тристан та Ізольда» (увійшла в зб. «Шляхетне серце», видану 1994 у Києві М. Неврлим).

Літ.: Неврлий М. Про трьох друзів-поетів (Б. Беднарський, А. Гарасевич, М. Ситник) // УС. 1993. № 2649; Його ж. Скошений цвіт // Дукля. 1993. № 6.

М. Я. Неврлий

Стаття оновлена: 2003