Безвісно відсутній - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Безвісно відсутній

БЕЗВІ́СНО ВІДСУ́ТНІЙ – фізична особа (громадянин), яка зникла й місце перебування якої невідоме. Громадянин може бути в суд. порядку визнаний Б. в., якщо протягом одного року в місці його постій. проживання немає відомостей про місце його перебування. У випадку неможливості встановити день одержання остан. відомостей про зниклого початком безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані останні відомості про відсутнього, а в разі неможливості встановити цей місяць – перше січня наступ. року (ст. 18 Цивіл. кодексу України). За певних обставин громадянин може бути в суд. порядку оголошений померлим. Це трапляється у випадку, коли в місці постій. проживання такого громадянина немає відомостей про місце його перебування протягом 3 р., а якщо він пропав безвісти за обставин, що загрожували смертю або дають підставу припускати його загибель (участь у бойових діях, під час стихій. лиха, катастрофи на авіа- чи морському, річковому судні та ін.) від нещасного випадку, – протягом 6-ти місяців. Військовослужбовець або ін. громадянин, який пропав безвісти у зв’язку з воєн. діями, може бути в суд. порядку оголошений померлим не раніше, ніж через 2 р. від дня закінчення воєн. дій. Днем смерті громадянина, оголошеного померлим, вважається день набрання закон. сили рішення суду про оголошення його померлим. У разі оголошення померлим громадянина, який пропав безвісти за обставин, що загрожували смертю або дають підставу припускати його загибель від певного нещас. випадку, суд може визнати днем смерті цього громадянина день його ймовірної загибелі (ст. 21 Цивіл. кодексу України). Справи про визнання громадянина Б. в. або про оголошення громадянина померлим розглядає суд за місцем проживання заявника. У заяві має бути зазначено: з якою метою необхідно заявникові визнати громадянина Б. в. або оголосити його померлим; обставини, що стверджують безвісну відсутність громадянина, або обставини, що загрожували громадянинові, який пропав безвісти, або які дають підставу припустити його загибель від певного нещас. випадку (ст. 261, 262 Цивіл.-процесуал. кодексу України). Визнання громадянина Б. в. тягне за собою певні юрид. наслідки. Над майном громадянина, визнаного Б. в., на підставі рішення суду встановлюється опіка. З цього майна видається утримання громадянам, яких Б. в. був за законом зобов’язаний утримувати, і погашається його заборгованість за ін. зобов’язаннями. За заявою зацікавл. осіб орган опіки й піклування може призначити опікуна для охорони майна відсутнього громадянина, а так само для упр. його майном і до закінчення одного року від дня одержання остан. відомостей про місце його перебування (ст. 19 Цивіл. кодексу України). У випадку появи або виявлення місцеперебування громадянина, визнаного Б. в. чи оголошеного померлим, суд скасовує відповідне рішення (ст. 20, 22 Цивіл. кодексу України). Незалежно від часу появи громадянин може зажадати від будь-якої особи повернення майна, що збереглося й безоплатно перейшло до цієї особи після оголошення громадянина померлим. Особи, до яких майно громадянина, оголошеного померлим, перейшло за відплат. угодами, зобов’язані повернути йому це майно, коли буде доведено, що в момент придбання майна вони знали, що громадянин, оголошений померлим, є живим. Якщо майно оголошеного померлим перейшло за правом спадкування до держави й було реалізоване, то після скасування рішення про оголошення громадянина померлим йому повертається сума, виручена від реалізації майна (ст. 20 Цивіл. кодексу України). Розшук Б. в. провадять органи внутр. справ (п. 9 ст. 10 Закону України «Про міліцію»). За наявності заяви чи повідомлення про Б. в. органи внутр. справ за термін до 10 днів проводять перевірку отрим. інформації. На Б. в. заводять оперативно-розшукову справу (ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»). За наявності відомостей та документів, якими підтверджується, що Б. в. зник унаслідок катастрофи (перебував на борту літака, що вибухнув, на кораблі, що затонув), оперативно-розшукову справу не заводять, розшукові ці особи не підлягають. Ведення оперативно-розшукової справи здійснюється до розшуку Б. в. або до набрання закон. сили рішення суду про визнання особи Б. в., або про оголошення її померлою. Розшук Б. в. припиняють через 15 р., а оперативно-розшукову справу здають до архіву.

С. С. Трофимов

Стаття оновлена: 2003