Безгромадянство - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Безгромадянство

БЕЗГРОМАДЯ́НСТВО – правовий стан особи, яка не має громадянства жодної держави. Ін. назви – апатридизм, аполідизм. Осіб, які не мають громадянства, називають апатридами або аполідами. Б. може бути абсолютним та відносним. Абсолютне Б. – відсутність громадянства з моменту народження. Особа може опинитися в такому стані, напр., коли закон місця народження і закон країни громадянства батьків засновані на принципі території. Відносне Б. мають особи, які втратили громадянство однієї держави і не набули іншого. Відповідно до Закону «Про громадянство України» (1997) особи, які проживають на тер. України і не є громадянами нашої держави та не мають доказів своєї належності до громадянства іноз. держави, вважаються особами без громадянства.

В Україні, як і в більшості ін. країн, статус осіб без громадянства майже прирівнюється до статусу іноземців (Закон України «Про правовий статус іноземців»), за винятком того, що іноз. дипломат. представництво не має права надавати їм захисту. Як і іноземці, вони не є військовозобов’язаними, не мають вибор. прав, на них поширюються ті ж профес. обмеження, що і на іноземців.

Б. є правовою аномалією. Політика більшості держав спрямована на обмеження Б. Так, Законом «Про громадянство України» встановлюється, що дитина, яка є особою без громадянства, але хоча б один з батьків якої є громадянином України, має право бути громадянином України. Дитина осіб без громадянства, яка народилася чи постійно проживала на тер. України, також є громадянином України.

Сучасне міжнар. право негативно ставиться до Б., всіляко сприяє покращенню правового статусу апатридів. Останнім часом простежується тенденція визнання права держави на дипломат. захист осіб без громадянства, які постійно проживають на її території. Діють, зокрема, Конвенція про статус осіб без громадянства 1954 та Конвенція про скорочення випадків Б. 1961. Перша з них спрямована не на ліквідацію самого Б., а на встановлення на території держав-учасниць певного режиму для осіб без громадянства. Вона захищає їх особистий статус, майнові права, передбачає свободу підприємництва для осіб без громадянства, деякі пільги в галузі отримання освіти, працевлаштування тощо. Особливістю 2-ї Конвенції є те, що вона містить положення про створення міжнар. органу, до якого можуть звертатися безпосередньо особи без громадянства зі скаргами на невиконання учасниками Конвенції її положень. За рішенням ГА ООН функції зазначеного органу покладено на Верховного комісара ООН у справах біженців.

Д. М. Лещенко

Стаття оновлена: 2003