Безименський Олександр Ілліч - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Безименський Олександр Ілліч

БЕЗИМЕ́НСЬКИЙ Олександр Ілліч (07(19). 01. 1898, Житомир – 26. 06. 1973, Москва) – поет. Після закінчення г-зії (1916) вступив до Київ. комерц. ін-ту, 1917 – до Петергоф. школи прапорщиків. Учасник більшов. перевороту в Петрограді. Один з організаторів комсомолу. Працював у моск. журналах. Друкуватися почав від 1918. Писав вірші, поеми, епіграми, нариси, сатир. твори, публіцист. та літературознавчі статті. Пісня на слова Б. «Молодая гвардия»(1922) стала комсомол. гімном. Зб. поезій: «Октябрьские зори» (Казань, 1920), «Партбилет № 224 332: Стихи о Ленине» (Х., 1925), «Мы делаем сталь» (Дн., 1930), «Мы любим жизнь» (1942), «Книга сатиры» (1954), «Закон сердца» (1971) та ін. Поему «Трагедийная ночь» (Москва; Ленинград, 1931, 2-а ред. – Москва, 1966; укр. перекл. – Х., 1932) присвячено буд-ву Дніпрогесу. В рос. тексті своєї поеми слово «Дніпро» Б. пише укр. мовою. Пряма мова деяких персонажів також подається українською. У деяких героїв – укр. імена. Один із них – нащадок запороз. козаків – Опанас Джалалей (у війську Б. Хмельницького був полковник Джалалей). У межах офіц. ідеології Б. оспівує електрифікацію та індустріалізацію України, працю рад. людей, дружбу народів. У зб. «Фронтовая тетрадь» (Москва, 1946) є вірші про боротьбу укр. народу з фашизмом: «Тучка» (1942), «Атака» (1943), «Ненька-Украина!» (1944). Переклав рос. мовою вірші Т. Шевченка (зокрема «Світе ясний! Світе тихий!», «Подражаніє Ієзекіїлю», «Не гріє сонце на чужині», «Н. Т.»; опубл. 1939–41 у виданнях творів Т. Шевченка у Москві), Лесі Українки, І. Неходи, А. Малишка, С. Голованівського, С. Олійника та ін. Написав про Шевченка вірш «Повстали ми і волю окропили» та статтю «Любов і ненависть» (1939). Окремі твори Б. укр. мовою перекладали Гео Шкурупій, М. Семенко, М. Пригара. На сценах укр. театрів поставлено сатир. комедію Б. «Выстрел» (укр. перекл. – Х., 1930).Опубл. двотомник «Избранных произведений» (Москва, 1984).

Літ.: Пресняков О. Поэт из страны Комсомолия. Москва, 1964.

Г. В. Брезицька

Стаття оновлена: 2003