Колодій Віталій Дем’янович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Колодій Віталій Дем’янович

КОЛОДІ́Й Віталій Дем’янович (19. 01. 1939, м. Первомайськ Микол. обл.) – письменник, перекладач. Чл. НСПУ (1969). Обл. літ. премія ім. Д. Загула (1996), літ.-мист. премія ім. С. Воробкевича, літ. премія ім. І. Бажанського (обидві – 2002), міжнар. літ. премія ім. Ґ. Вієру (Молдова, 2009). Закін. філол. ф-т Чернів. ун-ту (1963). Працював зав. відділу культури обл. г. «Радянська Буковина» (Чернівці, 1963–70, 1980–89), відп. секр. обл. г. «Чорноморська комуна» (1973–75), зав. ред. і гол. ред. вид-ва «Маяк» (1971–79; обидві – Одеса), ред. г. «Буковинське віче» (1990–91), «Літературно-мистецька Буковина» (1997–98; обидві – Чернів­ці). Очолював Чернів. орг-цію НСПУ (1990–2009), Музей буковин. діаспори (1992–96). Друку­­вався від 1952. Поет. твори К. – роздуми про сенс буття в істор.-філос. розрізі, про розвиток особистості у її самопошуку та міркуваннях, у діалект. осягненні. Звертається до сторінок укр. історії: ліро-епічні поеми «Засвіт на Русі», «Смутен Галич», драм. поеми «Мелетій Смот­­рицький», «Юрій Федькович»; по­­вість «Найлюбіша в світі панна» (Чц., 1998), що присвяч. ватажку буковин. нар. месників 1840-х рр. Л. Кобилиці. У драм. поемі «Пів­­нічний вирій» (О., 1978) художньо відтворив перебування бол­­гар. письменника І. Вазова в Одесі у січні–березні 1887. Низ­­ка творів присвяч. складним пе­­рипетіям державотворення в сучас. Україні: поема «Плач 18 травня 1996 року», сонетні цикли «Поменники», «Шахове поле», ди­птихи «Листопад», «З руїн вчорашніх…», вірші «Як чорно засвітилися, братки!..», «У лімузини всілася Вкраїна…» та ін. Переклав укр. мовою окремі твори рос. (І. Буніна, В. Брюсова, Г. Шенгелі, В. Солоухіна, Д. Кедріна та ін.), вірм. (К. Ерзнаці), абхаз. (Д. Ґуліа, К. Агумаа, Б. Шинкуби), литов. (А. Малдоні­­са), болгар. (І. Вилчева, М. Стой­­чева), нім. (П. Целана, Е. Шехе­­тер-Керен), угор. (Й. Кіша, З. Пол­­нера, Ю. Катоно, М. Шімоя) пое­­тів, що склали зб. «З вогню і кві­­тів» (Чц., 2008). За переклад поеми М. Емінеску «Лучафер» («Буковинський журнал», 2001, ч. 1–2; окремі вид. – 2003 і 2004) відзнач. румун. літ. премією ім. М. Емінеску (2002). У перекладі К. з румун. мови окремими кн. вийшли також зб. поезій М. Лютика («Суть», Чц., 2000; «Відлуння вогню», К., 2001; «Таємничий пілігрим», 2002), І. Зєґрі («На краю ночі», 2004), К. Іліки («13 поезій про кохання», 2005), В. Терицану («Я істинно той, хто є», 2010; усі – Чернівці). Упорядкував укр.-болгар. зб. поезій «Дві хвилі» (1973) і прози «Береги» (1974; обидві – Одеса; Варна). Окремі твори К. перекладено рос., румун., естон., аб­­хаз., болгар., угор. мовами.

Тв.: Зажинки: Поезії. Уж., 1967; Сло­­в’янська дума: Вірші та поеми. Уж., 1969; Серпень і птиці: Вірші, драм. пое­­ма. О., 1973; Зоряне дерево: Поезії. Уж., 1982; Птахи на вітрах: Вірші та драм. поема. К., 1983; Погляд за видиму грань: Вірші, поеми. Уж., 1986; За обрієм літа: Вірші, драм. поема. К., 1989; Вечірній сніг: Оповідання, новели у віршах, істор. балади, етюди. Уж., 1989; При сповідальних свічах: Сонети. Чц., 1999; Біла квітка осені: Поезії. Чц., 2001; Сто сонетів: Поезії. Чц., 2001; Прощальна сльоза ранку: Поезії. К., 2002; Забинтовані квіти: Поезії. Чц., 2004; Псалом на чорно-білому: Вірші і поема. Чц., 2006; Диспут: Кн. поем. Чц., 2007; Ріка, в яку ми входимо: Вір­­ші і поема. Чц., 2007; Ангел на камені: Кн. віршів. Чц., 2008; Зоря над прірвою: Кн. прози. Чц., 2008; Перо в облозі часу: Кн. публіцистики. Чц., 2009; Неопалима висота. Мотиви зі струни пам’яті: Вір­ші, поеми, оповідання. Чц., 2011.

Літ.: Мельничук Б. Багатогранність та ограненість: Штрихи до портрета Ві­­талія Колодія // ЛУ. 1999, 11 лют.; Скунць П. Зустрічі при сповідальних свічах // Буковин. журн. 2002. Ч. 1–2; Пушик С. Земні стяги світу: Роздуми над п’ятикнижжям Віталія Колодія // Там само. 2009. Ч. 3–4; Абрамович С. Художня книга в епоху електроніки: Живі води пам’яті (Про творчість В. Ко­­лодія) // Наук. пр. Кам’янець-Поділ. ун-ту. Сер. Бібліотекознавство. Книгознавство. 2010. Вип. 2; Лютик М. В яскравім сузір’ї слова // Дзвін. 2010. № 8; Довгань О. З глибин душі видобуває слово // Довгань О. Із джерел літ-ри і мист-ва

Б. І. Мельничук

Стаття оновлена: 2014