Колодій Віталій Дем’янович
КОЛОДІ́Й Віталій Демʼянович (19. 01. 1939, м. Первомайськ Микол. обл. — 29. 03. 2016, Чернівці) — письменник, перекладач. Член НСПУ (1969). Обл. літ. премія ім. Д. Загула (1996), літ.-мист. премія ім. С. Воробкевича, літ. премія ім. І. Бажанського (обидві — 2002), міжнар. літ. премія ім. Ґ. Вієру (Молдова, 2009). Закін. філол. факультет Чернів. університету (1963). Працював завідувач відділу культури обл. г. «Радянська Буковина» (Чернівці, 1963–70, 1980–89), відп. секр. обл. г. «Чорноморська комуна» (1973–75), зав. ред. і гол. ред. видавництва «Маяк» (1971–79; обидві — Одеса), ред. г. «Буковинське віче» (1990–91), «Літературно-мистецька Буковина» (1997–98; обидві — Чернівці). Очолював Чернів. організацію НСПУ (1990–2009), Музей буковин. діаспори (1992–96). Друкувався від 1952. Поет. твори К. — роздуми про сенс буття в істор.-філос. розрізі, про розвиток особистості у її самопошуку та міркуваннях, у діалект. осягненні. Звертався до сторінок укр. історії: ліро-епічні поеми «Засвіт на Русі», «Смутен Галич», драм. поеми «Мелетій Смотрицький», «Юрій Федькович»; повість «Найлюбіша в світі панна» (Чц., 1998), що присвяч. ватажку буковин. нар. месників 1840-х рр. Л. Кобилиці. У драм. поемі «Північний вирій» (О., 1978) художньо відтворив перебування болгар. письменника І. Вазова в Одесі у січні–березні 1887. Низка творів присвяч. складним перипетіям державотворення в сучас. Україні: поема «Плач 18 травня 1996 року», сонетні цикли «Поменники», «Шахове поле», диптихи «Листопад», «З руїн вчорашніх…», вірші «Як чорно засвітилися, братки!..», «У лімузини всілася Вкраїна…» та ін. Переклав українською мовою окремі твори рос. (І. Буніна, В. Брюсова, Г. Шенгелі, В. Солоухіна, Д. Кедріна та ін.), вірм. (К. Ерзнаці), абхаз. (Д. Ґуліа, К. Агумаа, Б. Шинкуби), литов. (А. Малдоніса), болгар. (І. Вилчева, М. Стойчева), нім. (П. Целана, Е. Шехетер-Керен), угор. (Й. Кіша, З. Полнера, Ю. Катоно, М. Шімоя) поетів, що склали зб. «З вогню і квітів» (Чц., 2008). За переклад поеми М. Емінеску «Лучафер» («Буковинський журнал», 2001, ч. 1–2; окремі вид. — 2003 і 2004) відзнач. румун. літ. премією ім. М. Емінеску (2002). У перекладі К. з румун. мови окремими кн. вийшли також зб. поезій М. Лютика («Суть», Чц., 2000; «Відлуння вогню», К., 2001; «Таємничий пілігрим», 2002), І. Зєґрі («На краю ночі», 2004), К. Іліки («13 поезій про кохання», 2005), В. Терицану («Я істинно той, хто є», 2010; усі — Чернівці). Упорядкував укр.-болгар. зб. поезій «Дві хвилі» (1973) і прози «Береги» (1974; обидві — Одеса; Варна). Окремі твори К. перекладено рос., румун., естон., абхаз., болгар., угор. мовами.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Зажинки: Поезії. Уж., 1967; Слов’янська дума: Вірші та поеми. Уж., 1969; Серпень і птиці: Вірші, драм. поема. О., 1973; Зоряне дерево: Поезії. Уж., 1982; Птахи на вітрах: Вірші та драм. поема. К., 1983; Погляд за видиму грань: Вірші, поеми. Уж., 1986; За обрієм літа: Вірші, драм. поема. К., 1989; Вечірній сніг: Оповідання, новели у віршах, істор. балади, етюди. Уж., 1989; При сповідальних свічах: Сонети. Чц., 1999; Біла квітка осені: Поезії. Чц., 2001; Сто сонетів: Поезії. Чц., 2001; Прощальна сльоза ранку: Поезії. К., 2002; Забинтовані квіти: Поезії. Чц., 2004; Псалом на чорно-білому: Вірші і поема. Чц., 2006; Диспут: Кн. поем. Чц., 2007; Ріка, в яку ми входимо: Вірші і поема. Чц., 2007; Ангел на камені: Кн. віршів. Чц., 2008; Зоря над прірвою: Кн. прози. Чц., 2008; Перо в облозі часу: Кн. публіцистики. Чц., 2009; Неопалима висота. Мотиви зі струни пам’яті: Вірші, поеми, оповідання. Чц., 2011.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
