Безсмертний Володимир Андріанович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Безсмертний Володимир Андріанович

БЕЗСМЕ́РТНИЙ Володимир Андріанович (21. 12. 1861(02. 01. 1862), Київ – 06. 08. 1940, там само) – архітектор. Закін. Вілен. реал. уч-ще (1880) та С.-Петербур. ін-т цивіл. інж. (1885). У 1886–93 працював у Волин. губ. буд. відділі: інж., губ. архітектор (Житомир), де спорудив будинок Окруж. суду (1893), церкву в с. Ємільчин. 1893–1913 – київ. губ. інженер. Викладав в Одес. буд. технікумі (1919–20), Київ. політех. ін-ті; 1922–31 – в. о. Київ. міського архітектора. Здійснював проекти житл., громад., пром. споруд. Автор. роботи у Києві: віадук над Петрівською вулицею (1896–97), прибутк. будинок Л. Максимової (вул. П. Сагайдачного, № 10/5; 1899), казен. вин. ректифікац. склад № 1 (у 1992–2000 – комбінат «АЛКО», вул. Кудрявська, № 16), приміщення Казен. палати та Казначейства на Львів. пл. (за проектом О. Кобелєва, 1913–14; нині технікум радіоелектроніки), елеватор при млині Л. Бродського на Поштовій пл. (1907, нині книгосховище Нац. парламент. б-ки), надбудова 4-го поверху будинку губ. Присутственних місць (нині будинок МВС України, вул. Володимирська, № 15; 1908), прибутк. будинок Ф. Ягимовського (вул. Гоголівська, № 23; 1909), особняк М. Грабаря (вул. Мельникова, № 8; 1910), прибутк. будинки С. Томіліної (вул. Артема, № 42; 1905) та О. Андре (вул. Артема, № 40/1; 1913). Працював у стилях необароко, неоренесансу, неоготики, цегл. стилі, властивому для кін. 19 ст., також у формах декор. та геом. модерну. Автор теор. праць з питань містобудування.

Літ.: Головні та міські архітектори Києва: Каталог виставки до двохсотріччя введення посади гол. архітектора Києва. К., 1999.

Т. С. Кілессо

Стаття оновлена: 2003