Безсонов Микола - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Безсонов Микола

БЕЗСО́НОВ Микола (Никон; 1868, Могильовська губ., Росія – 1919, Одеса) – церковний та громадський діяч. Закін. Моск. духовну академію (1895). 26 лютого 1906 висвячений на єпископа Балтського, вікарія Поділ. єпархії. Від 27 лютого 1909 – єпископ Крем’янецький, вікарій Волин. єпархії. 1912 обраний до 4-ї Держ. Думи. На її розгляд виніс законопроект про запровадження навчання укр. мовою в поч. класах, а також обов’язкового вивчення в школах літ-ри та історії України. Від 26 січня 1913 – єпископ Єнісейський та Красноярський. Брав участь у прославленні Святителя Тобольського Івана (Максимовича). Виступав із засудженням фабрикації Бейліса справи, а також висловив протест проти дій рос. адміністрації в Галичині 1914–15, спрямов. на примус. навернення в православ’я місц. греко-католиків. 1917 як світська особа повернувся з Сибіру в Україну. В березні того ж року окремі укр. діячі пропонували кандидатуру єпископа Никона на заміщення Київ. кафедри. Однак у серпні зняв із себе сан і чернецтво й одружився. У січні – квітні 1918 Б. – дир. Департаменту віросповідань МВС УНР. Це призначення сприймалося в рос. церк. колах як образа православ’ю укр. владою. Був дир. Департаменту серед. шкільництва. Писав до київ. «Ради».

Літ.: Мануил (Лемешевский). Русские православные иерархи периода с 1893 по 1965 годы: В 6 т. Т. 3. Ерланген, 1979–87; Ульяновський В. Церква в Українській державі 1917–1920 pp. (доба Української Центральної Ради). K., 1997.

А. В. Стародуб

Стаття оновлена: 2003