Коломийський завод сільськогосподарського машинобудування - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коломийський завод сільськогосподарського машинобудування

КОЛОМИ́ЙСЬКИЙ ЗАВО́Д СІЛЬСЬКОГОСПО́ДАРСЬКО­ГО МАШИНОБУДУВА́ННЯ («Коломиясільмаш») – підпри­­ємство у галузі сільськогоспо­дарського машинобудування. Засн. 1939 у м. Коломия (нині Іва­но-Фр. обл.) як мех. з-д на базі при­­ват. «Ф-ки машин братів Біс­купських» (діяла від 1869; виготовляла селян. вози, ручні соло­­морізки, віялки, молотарки, зер­­нодробарки тощо). Від повоєн. років – сучасна назва. 1948 підпр-во розпочало випуск осн. виду продукції – подрібнювачів грубих кормів для колгосп. тваринниц. ферм, 1953 – машин-соломорізок РСБ-3,5. У 1957 на з-ді розроблено першу в СРСР навантажув.-розвантажув. ма­­ши­­ну із гідравліч. приводом ПГ-0,5, а наступ. року підпр-во випустило 218 таких грейфер. на­­вантажувачів і стало одним із про­відних у своїй галузі. 1963 згідно з угодою між СРСР і Кубою СКБ грейфер. навантажувачів з-ду розробило конструкцію спец. навантажувача для автоматиза­­ції процесу навантажування та розвантажування цукр. тростини вантажопідйомністю 0,5 т. Окрім Куби, грейферні наванта­­жувачі різних модифікацій експортували у Польщу, Чехословач­­чину, Болгарію, НДР, В’єтнам, Єгипет, Анґолу тощо. 1985 розпочато випуск самохід. наван­­та­­жувачів-екскаваторів вантажопідйомністю 1 т. 1986 виготов­ле­­но 12 625, у 1991 – 11 734 на­ван­­тажувачі різної модифікації. 1991 з-д випустив товар. продукції на суму 149,2 млн крб. Нині спеціалізується на вироб-ві грейфер. навантажувачів різних марок, маніпуляторів для наван­­таження лісу, деталей і запас. частин до с.-г. техніки. 2009 підпр-во виготовило 30 од. техніки. У рад. часи у соц. інфраструктурі з-ду діяли 3 дитсадки, 3 сімейні гуртожитки, 2 бази відпочинку; існував ансамбль піс­­ні і танцю «Прикарпаття»; виходила багатотиражна г. «Робітни­­че слово». У різні роки на з-ді працювали 150 (1945), 4905 (1991), бл. 2 тис. (2002), 200 (2010) осіб. Від 2002 підпр-во очолює І. Зарічний.

Літ.: Горизонти «Коломийського сіль­­машу». Уж., 1982.

М. В. Савчук

Стаття оновлена: 2014