Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім Й. Кобринського

КОЛОМИ́ЙСЬКИЙ МУЗЕ́Й НАРО́ДНОГО МИСТЕ́ЦТВА ГУЦУ́ЛЬЩИНИ ТА ПОКУ́ТТЯ ім. Й. Кобринського Засн. 1926 з ініціативи В. Кобринського (дир. до 1952) у приміщенні Нар. дому у м. Коломия (нині Івано-Фр. обл.) як Нар. музей ім. о. Й. Кобринського. Відкритий 1934 як Укр. нар. музей «Гуцульщина» ім. о. Й. Кобринського в Коломиї. Від 1945 — Держ. музей нар. мистецтва Гуцульщини; від 1992 — Коломий. музей нар. мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського, від 2009 — національний. Підпорядк. упр. культури, національностей та релігій Івано-Фр. облдержадміністрації та Мін-ву культури України. Експозиц. площа — 16 експозиц. та 4 виставк. зали; діють реставрац. майстерні, де проводять консервац. і реставрац. роботи зі збереження музей. експонатів, а також 3 відділи на правах окремих музеїв: Косівський музей народного мистецтва та побуту (від 1970), Писанкового розпису Музей (від 1987), Карпатського краю етнографії та екології Музей (від 2007). У фондах — понад 50 тис. од. зберігання, які репрезентують усі види традиц. нар. мистецтва гуцулів та покутян від 17 ст., окремі пам’ятки трипіл. культури датовано 4 тис. до н. е. Цінність становлять геогр. карти України 1-ї пол. 18 ст., складені Ґ. де Бопланом, твори сакрал. мистецтва кін. 17–19 ст., скульптура І.-Г. Пінзеля, вироби майстрів школи дерев. промислу в Коломиї (1894–1914), гончар. школи (1876–1914), полотна Т. Копистинського, К. Устияновича, К. Глуховського, М. Сосенка, Я. Пстрака, В. Петрука, учнів школи О. Новаківського, М. Глущенка. Експонати згруповано за видами нар. мистецтва на основі істор.-хронол. і моногр. принципів.

Представлено такі види нар. мистецтва: художнє оброблення дерева (різьблення, інкрустація, випалювання), металу та шкіри; гончарство; декор. ткацтво; килимарство; вишивка й одяг. 2000 відкрито постійно діючу виставку сакрал. та образотвор. мистецтва, а також експозицію традиц. гуцул. меблів, 2002 — мемор. кімнату громад.-політ. діяча, письменника А. Чайковського. Співробітники здійснюють н.-д. та наук.-освітню діяльність, організовують наук. конф., круглі столи, семінари, мист. акції, уроки народознавства, лекторії тощо; беруть участь у міжнар. фестивалях та конф., зокрема у Польщі, Чехії, Словаччині, Австрії, Німеччині. За останні роки у музеї проведено конф., присвяч. дослідж. істор.-етногр. р-нів Гуцульщини («Коломийська Гуцульщина», 2006; «Гуцульщина як історико-культурний феномен», 2009) та Покуття (2011); 120-літтю від дня народж. С. Вінценза (2008) та 150-річчю від дня народж. А. Чайковського (2007), «Феномен творчості Олекси Бахматюка» (2010); мист. акції, присвяч. митцям 19–20 ст.: нар. майстрам різьблення на дереві — Ю. та В. Шкріблякам, Ю. Корпанюку; художникам — О. Новаківському, С. Гординському, О. Кульчицькій, Я. Пстраку, Т. Шевченку. Щороку в музеї організовують 8–12 виставок, 2 з яких зазвичай розкривають фонд. збірки. Музейні колекції неодноразово експонувалися у провід. музеях України, а також в Естонії, Литві, Азербайджані, Вірменії, Білорусі, Польщі, Австрії, Франції, Німеччині, Словаччині. На основі музей. зібрань укладено кілька альбомів, зокрема «Гуцульські та покутські свічники-трійці» (2006), «Народна ікона на склі» (2008), «Дерев’яна скульптура Галичини ХVІІ–ХІХ ст.» (2010), «Гуцульські художні вироби з металу» (2011; усі — Львів); опубліковано комплекти листівок (1961; 1973). У 1993–94 видавали наук.-теор. ж. «Народний дім». На фасаді музею встановлено мемор. дошки: М. Шашкевичу (1911), І. Франку (1926), Й. і В. Кобринським (1990), А. Чайковському (1992), М. Лисенку (2003). Директор — Я. Ткачук (від 1992).