Бєлов Анатолій Антонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бєлов Анатолій Антонович

БЄЛО́В Анатолій Антонович (справж. – Дубін; 03. 11. 1925, Москва – 27. 08. 2001, Київ) – артист балету, педагог. Нар. арт. України (1960). Син А. Бєлова. Навч. у Моск. та Київ. хореогр. уч-щах (1935–41). 1941–43 – арт. балету Київ. опери, 1944–45 – арт. Ансамблю пісні і танцю 1 -го Укр. фронту. Соліст (1945–64), репетитор Київ. (1964–67), Харків. (1968–69), Челябінського (1971–73) та Дніпроп. (1983–84) театрів опери та балету. Від 1994 – педагог відділ. класич. хореографії Укр. академії танцю, 1999–2001 – педагог Дит. AM. Віртуоз. виконавець укр. та класич. репертуару. Артист яскравого лірико-романт. плану, емоц. наснаги й актор. темпераменту. Танцював гротескові та характерні партії.

Партії: Лукаш, Перелесник («Лісова пісня» M. Скорульського), Паріс (Лілея» К. Данькевича), Паша («Маруся Богуславка» А. Свєчникова), Юрій («Ростислава» Г. Жуковського), Василь («Чорне золото» В. Гомоляки), Базиль («Дон Кіхот» Л. Мінкуса), Зиґфрід, Дезіре («Лебедине озеро», «Спляча красуня» П. Чайковського), Іванко («Горбоконик» Ч. Пунї), Ромео, Паріс («Ромео і Джульєтта» С. Прокоф’єва), Фрондосо («Лауренсія» О. Крейна).

Літ.: Станішевський Ю. Український балет. К., 1963; Диченко І. Балетна легенда – Анатолій Бєлов // Театр.-концерт. Київ. 1995. № 10; Анатолій Бєлов: Буклет. К., 1996; Станішевський Ю. Національний академічний театр опери та балету ім. Т. Г. Шевченка. Історія і сучасність. К., 2002.

Т. О. Швачко

Стаття оновлена: 2003