Бєлов Борис Геннадійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бєлов Борис Геннадійович

БЄЛО́В Борис Геннадійович (02. 09. 1948, м. Мурманськ, РФ) – майстер художнього скла і кераміки. Чоловік Н. Бєлової. Чл. НСХУ (1989). Бронз. медаль і диплом 1-го міжнар. фестивалю декор.-ужитк. мист-ва (Одеса, 1996). Закін. Львів. ін-т приклад. та декор. мист-ва (1973; викл. Р. Мартинюк, І. Самотос, Р. Сельський). Працював художником (1973–84) Романів. склозаводу (смт Дзержинськ Житомир. обл.); від 1984 – викл. Одес. худож.-театр. уч-ща. Від 1976 бере участь у виставках. 1989 в Одесі відбулась виставка робіт Б., його дружини та О. Кучинської. Автор кераміч. зображень «негренят» до кінофільму «Десять негренят» (1986, реж.-постановник С. Говорухін), виробів із кераміки та скла до кінофільмів Г. Юнгвальда-Хількевича «Мистецтво жити в Одесі» (1990) та «20 років потому» (1992), Ю. Кузьменка «Дафніс і Хлоя» (1992; усі – Одес. кіностудія). Твори Б. позначаються виразністю. Зберігаються в НМУНДМ, музеї Романів. склозаводу, фондах Мін-ва культури і мист-в України, Дирекції виставок НСХУ.

Тв.: вітраж «Скляне виробництво» (1973); композиції – «Троянди», «Київський вальс» (обидві – 1979), «Фантазія» (1982, співавт.), «Лілії» (1984), «Круїз» (1987), «Наречена», «Флора» (обидві – 1988), «Торси», «Горобці», «Снігурі» (усі – 1992), «Гюльджан і Ходжа Насреддин» (1993), «Золотий платан» (1996), «Україна єдина» (1999); графіка – «Дід Мазай і зайці» (1986), «На вовка», «Кабан, або Дикий вепр» (обидва – 1994).

Літ.: Лагутенко О. Мелодии стекла // Веч. Одесса. 1988, 18 янв.

Ф. С. Петрякова

Стаття оновлена: 2003