БЄЛОНО́ВСЬКИЙ Георгій Дмитрович (21. 02(05. 03). 1875, м. Лубни, нині Полтав. обл. — 25. 07. 1950, Ленін­град, нині С.-Петербург) — фахівець у галузі імунології та медичної мікробіо­логії. Доктор медицини (1902), д-р мікробіо­логії (1934), професор (1917). Член-кореспондент АН СРСР (1929). Заслужений діяч науки РРФСР (1935). Навч. в Університеті св. Володимира у Києві (1893), закін. Військ.-мед. академію у С.-Петербурзі (1899). Перші роботи з бактеріології виконав у лабораторії С. Боткіна. Від 1900 — пом. зав. бактеріол. лаб. Кронштад. військ.-мор. шпиталю. Після захисту доктор. дисертації пів­тора року працював на форті Олександра І (ви­вче­н­ня бактеріології та імунітету чуми). 1905–07 пере­бував у від­ряджен­ні за кордоном. Вина­йшов нову цитотоксичну сироватку — гастротоксичну, спрямовану проти клітин епітелію кишечника. Від 1908 — приват-доцент Жін. мед. університету, а потім Військ.-мед. академії. Від 1909 — асист., доцент кафедри гігієни, а від 1917 — проф. і зав. створеної ним каф. бактеріології та епідеміології Ін­ституту вдосконале­н­ня лікарів у Петро­граді. Перед 2-ю світ. війною був ре­пресов., згодом продовжив роботу в Ін­ституті удосконале­н­ня лікарів. Провадив дослідж. імунітету з метою викори­ста­н­ня його для боротьби з інфекц. захворюва­н­нями, зокрема за­пропонував новий спосіб імунізації проти скарлатини шляхом пульверизації. Осн. праці присвяч. хіміовакцинотерапії, що спонукало до ви­вче­н­ня явища органотаксису, тобто можливості вибіркового роз­поділу хіміотерапевт. речовин в організмі у їхній взаємодії з вакцинами. Роз­робив методи профілактики туберкульозу, а також викори­ста­н­ня молочнокислих мікробів для потреб бактеріотерапії; ви­вчав десенсибілізувальну дію різноманітних фізіотерапевт. процедур, зокрема при лікуван­ні хвороб з алергіч. нашарува­н­нями.