Бєлоусов Сергій Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бєлоусов Сергій Миколайович

БЄЛОУ́СОВ Сергій Миколайович (06(18). 03. 1897, Тула, Росія – 02. 07. 1985, Київ) – історик. Канд. істор. н. (1947). Держ. нагороди СРСР. Закін. у Москві Комуніст. академію (1926) та Ін-т червоної професури (1933). У 1932–33 – зав. каф. історії партії і парт. буд-ва, в. о. проф. 2-го Моск. обл. комуніст. ун-ту у м. Тула. Перебував на парт. роботі. 1936–41 – дир. Ін-ту історії АН УРСР; 1937–38 – секр. парткому АН УРСР (за сумісн.); 1941–46 – нач. каф. 2-го Харків. бронетанк. військ. уч-ща; військ. комісар; нач. політвідділу 1-го Туркестан. кулемет. уч-ща; у 1946 повернувся в Ін-т історії: ст. н. с. зав. відділу історії рад. сусп-ва (1951–55). Водночас працював в Ін-ті підвищення кваліфікації викладачів мови і літ-ри при Київ. ун-ті. Від 1964 – на пенсії. Один з ініціаторів та співавторів «Історії Української PCP» у 2-х т., а також відп. ред. і співавт. підручника для серед. шкіл «Історія України. Короткий курс» (К., 1940). Брав участь у підготовці УРЕ, БСЭ. Представник офіційної рад. історіографії.

Пр.: Боротьба українського народу проти панської Польщі. К., 1940; Украинская Советская Социалистическая Республика в период борьбы за завершение строительства социалистического общества. К., 1947; Вчення Леніна про націю і національне питання. К., 1950; Возз’єднання українського народу в єдиній Українській Радянській Державі. К., 1951; КПРС – натхненник і організатор комуністичного будівництва на Україні. К., 1960.

Літ.: Коваль М. В., Рубльов О. С. Інститут історії України HAH України: перше двадцятиріччя (1936 – 1956 pp.) // УІЖ. 1996. № 6.

В. М. Даниленко

Стаття оновлена: 2003