Бєляєв Борис Леонідович

БЄЛЯ́ЄВ Борис Леонідович (23. 07(05. 08). 1912, Новосибірськ, РФ — 20. 12. 1982, Ворошилов­град, нині Луганськ) — письмен­ник, літературо­знавець. Кандидат філологічних наук (1954). Член СПУ (1951 ). Учасник 2-ї світової війни. Державні нагороди СРСР. Закін. Хабаров. пед. ін­ститут (1940). Працював викл. у Далеко­східному університеті (м. Владивосток, 1946–52), Томському університеті (1952–55), Краснояр. пед. ін­ституті (1956–62), доцент Луган. пед. ін­ституту (1962–72). Писав російською мовою. Досліджував творчість О. Фадєєва, його звʼязки з Україною. Автор худож.-докум. повісті «Дальневосточный Пере­коп» (Москва, 1961) про події біля ст. Волочаївка під час воєн. дій 1918–20; кн. «Крах американской агрес­сии в Сибири» (Новосибирск, 1952), «Семья Сибирцевых» (Владивосток, 1954), «Александр Фадеев» (1956), «Отображая жизнь. Книги красноярских писателей» (1958; обидві — Красноярськ), «Люди и события Приморья. Из истории борьбы за власть Советов в Приморье в 1917–1922 гг.» (1959), «Жизнь и творчество А. А. Фадеева» (1961), «Александр Фадеев в порт­ретах, ил­люстрациях, документах» (1968, спів­авт. усі — Москва), «А. А. Фадеев: Био­графия» (Ленин­град, 1969), «Страницы жизни: А. Фадеев в 20–30-е годы» (Москва, 1980); статей про творчість В. Козаченка, Т. Рибаса, Ф. Вольного та ін. письмен­ників.

Завантажити статтю