Биківня - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Биківня

БИКІВНЯ́ – селище на північно-східній околиці Києва, обабіч Чернігівського шосе. Тут у 1936–41 здійснювалося масове поховання осіб, репресованих і страчених органами НКВС у Києві. Перші жертви, яких, як правило, привозили з Лук’янівської в’язниці, були захоронені в Б. ще наприкінці 20-х pp. Буд-во спец. зони для таєм. поховань жертв комуніст. режиму розпочалося 1936. З поч. 2-ї світ. війни 1941 у Б. розстріляно велику групу в’язнів із Києва. При цьому сліди злочинів ретельно ховалися. Вперше про поховання жертв комуніст. терору у Б. написав П. Кольмус у г. «Berliner Boersen-Zeitung» у вересні 1941. Тоді німці провели перші розкопки, внаслідок яких на глиб. 0,5 м було знайдено спотворені людські тіла. Наступні розкопки на пл. бл. 15 тис. м2 довели, що тут спішно було поховано тих в’язнів Київ. в’язниць, яких розстріляли із початком війни. 1944–45 у Б. працювала Держ. комісія із встановлення фактів злочинів нім.-фашист. загарбників. Вона оголосила, що у Б. поховані жертви нацистів. У 1971 на місці поховань почала працювати 2-а Держ. комісія, яка завершила свою роботу висновком про те, що у Б. поховані люди, знищені нацистами. Лише 1987 правда про биківнян. трагедію поступово почала відкриватися під тиском ініціатив громадськості і за сприяння СПУ. Було створ. 3-ю Держ. комісію на чолі з Міністром внутр. справ УРСР, якій доручили провести обстеження ділянки місцевості, де виявлено останки загиблих. Невдовзі у ЗМІ з’явилися повідомлення про те, що у Б. знаходився фашист. концтабір, в якому гинули рад. люди. У травні 1988 у Б. відкрито санкціонов. владою пам ятник, на центр. камені якого викарбувано: «Вічна пам’ять. Тут поховано 6329 радянських воїнів, партизанів, підпільників, мирних громадян, закатованих фашистськими окупантами у 1941–1945 рр.». Після публікацій, що розкривали правду про Б., а особливо після ініціатив створеного істор.-просвітн. т-ва «Меморіал» розпочала роботу 4-а Держ. комісія, яка підтиском фактів і свідчень очевидців визнала те, що у Б. поховано жертви комуніст. репресій. 11 липня 1989 у пресі з’явилося повідомлення про завершення роботи комісії, в якому було названо кількість похованих – 6783. На думку дослідників, ці дані неповні і у Б. поховано не менше 100 тис. осіб. Після згаданого повідомлення у липні 1989 напис на камені у Б. було збито, залишилися слова «Вічна пам’ять». 10 травня 1990 у Биківнян. лісі встановлено великий дубовий хрест, у липні 1990 робітники одного з підпр-в м. Бровари встановили на узбіччі шосе півторатонну панель із написом «Могили репресованих – 1 км». 30 квітня 1994 відбулося відкриття Биківнян. мемор. комплексу. 22 травня 2001 за постановою КМ України створ. Держ. істор.-мемор. заповідник «Биківнянські могили». 24 червня 2001 у рамках свого візиту в Україну Б. відвідав Папа Іоан-Павло II.

Літ.: У вільному Києві // Краківські вісті. 1941, 14 жовт.; Киселев С. Тайна Быковнянского леса // ЛГ. 1988, 30 нояб.; Швець О. Таємниця дарницької трагедії // Веч. Київ. 1988,1 груд.; Киселевс. Архипелаг Быковня // ЛГ. 1989, 5 апр.; Його ж. Еще раз о Быковне // ЛГ. 1990, 10 окт.; Лисенко М. Биківня: злочин без каяття. Бровари, 1996; Його ж. Могили Биківні чекають // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД- КГБ. 1997. № 1/2; Амонс А. І. Роль військової прокуратури центрального регіону України в розслідуванні фактів масового терору відносно жертв Биківнянського поховання // Мат. Всеукр. конф. сумної пам’яті великого терору 1937 року «Злочин без кари», 3–4 листопада 1937. К., 1998; Роженко М. М., Богацька Е. Л. Сосни Биківні свідчать: злочин проти людства. К., 1999; Соловки... Сандармох... Леватово... Биківня. К., 2001.

Ю. І. Шаповал

Стаття оновлена: 2003