Биков Леонід Федорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Биков Леонід Федорович

БИ́КОВ Леонід Федорович (12. 12. 1928, с. Знам’янка, нині Слов’ян. р-ну Донец. обл. – 11. 04. 1979, Київ) – кінорежисер, актор театру і кіно. Нар. арт. УРСР (1974), засл. арт. РРФСР(1965). Держ. нагороди СРСР. Чл. СКінУ (1961). Закін. актор. ф-т Харків. театр. ін-ту (1951; викл. Д. Антонович). 1951–60 – арт. Харків. академ. драм. театру ім. Т. Шевченка. В інтерпретації Б. доти периферій. персонаж, т. зв. маленька людина, опиняється в епіцентрі подій, демонструє переваги чітко окресленого морал. кодексу та внутр. свободи. 1960–65 – актор і реж. кіностудії «Ленфільм», де поставив фільм «Зайчик» (1964), у якому виконав гол. роль. Від 1969 – актор і реж. Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка. Картина «В бій ідуть тільки "старики"» (1973, роль Титаренка; Держ. премія України ім. Т. Шевченка, 1977 і низка ін. держ. та міжнар. нагород) принесла Б. заг. визнання як режисеру і мала великий успіх у глядачів. У ній вміло використав кіноміфологію, створ. на матеріалі воєн. років, що відтворює особливий тип душевності, людських стосунків. Зняв також фільм «Ати-бати, йшли солдати...» (1977, роль Святкіна; за жанр. та стильовою структурою є продовженням поперед. стрічки). Розпочав роботу над комедією «Прибулець» (1979, лишилися кінопроби). Фільми Б. поліфонічні за звучанням: є в них пафос, гумор та іронія. Встановлено мемор. дошку на фасаді адм. корпусу кіностудії ім. О. Довженка (1988) та будинку на вул. Туманяна, № 8 (1980, скульптор В. Борисенко), де 1975–79 жив Б.; пам’ят. знак на місці загибелі митця на шосе Київ – Димер; пам’ятник Б. у ролі капітана Титаренка з к/ф «В бій ідуть тільки "старики"» (Київ, 2001, художник В. Сівко, скульптор В. Щур). Його іменем названо малу планету та ескадрилью льотного полку України. Б. присвячено фільм «...якого любили всі» (1982, реж. Л. Осика).

Ролі: Паллада («Загибель ескадри» О. Корнійчука), Павка Корчагін («Як гартувалася сталь» за М. Островським), Олег («У пошуках радощів» В. Розова); у кіно – Сашко («Доля Марини», реж. В. Івченко та І. Шмарук, 1953), Мокін («Приборкувачка тигрів», реж. О. Івановський і Н. Кошеверова, 1954), Максим («Максим Перепелиця», реж. А. Граник, 1956), Павло Богатирьов («Дорога моя людина», 1958), Візник («У місті С», 1967, обидва – реж. Й. Хейфіц), Льоша («Травневі зорі», 1959), Гаркуша («На семи вітрах», 1962, обидва – реж. С. Ростоцький), Альошка («Альошчине кохання», реж. С. Туманов і Г. Щукін, 1961), Макаренко («Розвідники», реж. О. Швачко та І. Самборська, 1968) та ін.

Літ.: Корогодский Р., Левин Е. Леонид Быков. Москва, 1978; Тримбач С. Верность идеалу // ИК. 1979. № 5; Зінич С., Капельгородська Н. Фільми про незабутнє. К., 1982; «Будем жить!»: Воспоминания о Леониде Быкове – режиссере, актере, друге... К., 1996.

С. В. Тримбач

Стаття оновлена: 2003