БИ́КОВ Леонід Федорович (12. 12. 1928, с. Знамʼянка, нині Словʼянського р-ну Донец. обл. — 11. 04. 1979, Київ) — кінорежисер, актор театру і кіно. Народний артист УРСР (1974), заслужений артист РРФСР (1965). Державні нагороди СРСР. Член СКінУ (1961). Закінчив акторський факультет Харківського театрального ін­ституту (1951; викл. Д. Антонович).

1951–60 — артист Харківського академічного драматичного театру ім. Т. Шевченка. В його інтер­претації доти периферійний персонаж, т. зв. маленька людина, опиняється в епіцентрі подій, демонструє пере­ваги чітко окресленого морального кодексу та внутрішньої свободи.

1960–65 — актор і режисер кіностудії «Ленфільм», де по­ставив фільм «Зайчик» (1964), у якому виконав головну роль. Від 1969 — актор і режисер Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка.

Картина «В бій ідуть тільки "старики"» (1973, роль Титаренка; Державна премія України імені Тараса Шевченка, 1977 і низка інших державних та між­народних нагород) принесла акторові загальне ви­зна­н­ня як режисеру і мала великий успіх у глядачів. У ній вміло викори­став кіноміфологію, створ. на матеріалі воєн. років, що від­творює особливий тип душевності, людських стосунків. Зняв також фільм «Ати-бати, йшли солдати...» (1977, роль Святкіна; за жанровою та стильовою структурою є продовже­н­ням попередньої стрічки). Роз­почав роботу над комедією «Прибулець» (1979, лишилися кіно­проби). Фільми Бикова поліфонічні за звуча­н­ням: є в них пафос, гумор та іронія.

Встановлено меморіальну дошку на фасаді адміністративного корпусу кіностудії ім. О. Довженка (1988) та будинку на вул. Туманяна, № 8 (1980, скульптор В. Борисенко), де 1975–79 жив Биков; памʼятний знак на місці загибелі митця на шосе Київ — Димер; памʼятник актору в ролі капітана Титаренка з к/ф «В бій ідуть тільки "старики"» (Київ, 2001, художник В. Сівко, скульптор В. Щур). Його іменем на­звано малу планету та ескадрилью льотного полку України. Йому присвячено фільм «...якого любили всі» (1982, реж. Л. Осика).