Бирчак Володимир Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бирчак Володимир Іванович

БИРЧА́К Володимир Іванович (псевд. і крипт.: Н. А. Коліні, В. Б., (б); 12. 03. 1881, с. Любинці, нині Стрий. р-ну Львів. обл. – 21. 09. 1952, Озерлаг біля м. Тайшет Іркут. обл., РФ) – громадсько-освітній діяч, історик, прозаїк, літературознавець. Дійс. чл. НТШ (1923). Д-р укр. філології. Закін. Львів. ун-т (1905). Належав до львів. літ. групи «Молода муза». У 1920–30-х рр. учителював у г-зіях Львова, Дрогобича, Сам-бора, Мукачева та Ужгорода, автор підручників для шкіл і г-зій. Від 1919 – доц. Кам’янець-Поділ. ун-ту. 1920–39 жив на Закарпатті: 1921–24 – інспектор відділу шкіл. упр. (Ужгород); 1925–39 – викл. укр. мови та філософії Мукачів. та Ужгород. г-зій, староста Крайової пластової старшини, чл. т-ва «Просвіта». Ред. г. «Народ» (1921), співроб. ж. «Підкарпатська Русь» (1931); один із засн. ж. «Українське слово» (1931–38), де вів популярну колонку фейлетонів «На коліні». Склав низку підручників для міських шкіл і г-зій. 1939 переїхав до м. Хуст, працював у Мін-ві освіти в уряді Карпат. України А. Волошина. Після окупації Закарпаття угорцями переселився до Чехо-Словаччини, прийняв її громадянство. 1945 у Празі заарешт. рад. спецслужбами. 11 січня 1946 засудж. як «укр. буржуаз. націоналіст, нім. шпигун і чехослов. розвідник» до 20 р. таборів. Покарання відбував у таборах Краснояр. краю, Кемеров. та Іркут. обл. (РФ). Реабіліт. посмертно 25 січня 1990.

Пр.: Візантійська церковна пісня і «Слово о полку Ігоревім» // Зап. НТШ. 1910. T. 95–96; Літературні стремління Підкарпатської Руси. Уж., 1921; 1937; 1993; Августин Волошин: Єго житя й деяльность. Уж., 1924; Український філософ Василь Довгович // Ювілей. зб. на пошану М. С. Грушевського. K., 1928; Літературна творчість Закарпаття в 1919–29 // Нові шляхи. Л., 1929; Про нашу літературну критику // Підкарп. Русь. 1931. № 1–2; Значення перекладів красного письменства // Там само. № 2–3; Карпатська Україна: Спомини і переживання. Прага, 1939; Автор про себе (1936) // Визв. шлях. 1994. № 5.

Тв.: Матура: Новели. Л., 1902; Урвана пісня: Новела. Л., 1904; Під небом півдня і інші оповідання. Л., 1907; 1 000 000 (Міліон): Оповідання. Л., 1911; Латачки: Оповідання. Л., 1912; Василько Ростиславич: У 2-х т. Берлін, 1923; Т., 1996; Володар Ростиславич. Л., 1930; Проти закону. Л., 1936; Вінніпеґ, 1953; Золота скрипка. Л., 1937; На нових землях: Повість. Л., 1938; Велика перемога. Краків, 1941; Кар’єра: Повість. Краків; Л., 1943.

Літ.: Геровский Г. История угро-русской литературы в изображении В. Бирчака. Уж., 1943; Бабота Л. Матеріали до Словника культури українців Чехословаччини // Дукля. 1990. № 4; Новак С. Володимир Бірчак: Сторінки життя і творчості // Бойки. 1992. № 3, листоп.; Мишанич О. Володимир Бирчак і його книжка «Літературні стремління...» // В. Бірчак. Літературні стремління... Уж., 1993; Гомоннай В., Росул В. Штрихи до портрета Володимира Бірчака як педагога // Новини Закарпаття. 1996, 16 січ.; Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Уж., 1997; Пагиря В. Закарпатці у діаспорі. Уж., 1997.

І. В. Хланта

Стаття оновлена: 2003