Биструшкін Олександр Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Биструшкін Олександр Павлович

БИСТРУ́ШКІН Олександр Павлович (01. 01. 1949, м. Галич Івано-Фр. обл.) – актор, режисер, поет, громадсько-культурний діяч. Нар. арт. України (2001). Закін. Київ. ін-т театр. мист-ва (1970; викл. Д. Алексідзе, І. Молостова). Працював у Київ. академ. драм. театрі ім. І. Франка (1970–93). Від 1993 – нач. Гол. упр. культури Київ. міської держ. адміністрації. Один із ініціаторів проведення Міжнар. балет. конкурсу ім. С. Лифаря, міжнар. фестивалів «Серж Лифар де ля данс» та «Діти і зірки світового балету», міжнар. кінофестивалю «Стожари», театрального «Київ травневий» і хорового «Золотоверхий Київ»; а також створення Дит. АМ, Київ. муніципал. укр. академії танцю, міської галереї мист-в «Лавра». Автор та ведучий телепрограми «Авансцена» на каналі УТ–1, худож. кер. та реж. театраліз. гала-концертів у Нац. палаці «Україна», концерт. залі «Росія» (Москва), твор. звітів митців та худож. колективів Києва у Москві, Мінську, Кракові, Мюнхені. Автор поет. зб. «Пишу тобі» (К., 2001), п’єс, сценаріїв, лібрето балету «Вікінґи» (1999), проблем. статей з питань укр. культури і мист-ва. Актор. мист-во Б. вирізняється емоцій. наснагою і ліризмом, високою культурою слова і виразністю пласт. малюнку, достовірністю психол. та соц. характеристик персонажів. Гостре відчуття сучасності, багатогранність сценіч. обдарування забезпечили неординарність і правдивість різноманіт. актор. робіт Б.

Ролі: Ак’єгет («В ніч місячного затемнення» Мустая Каріма), Долон («Кассандра» Лесі Українки), Микита («Ярослав Мудрий» І. Кочерги), Гоголь («Різдвяна ніч» за М. Гоголем), Гаетано Каліфано («Привид» Е. де Філіппо), Щуролов («Майстер і Маргарита» за М. Булгаковим); в кіно – Андрій («Жива вода», 1971), Гулам («Схованка біля Червоного каменя», 1972, 4 серії), Федорчук («Народжена революцією», 1974–77, 10 серій), Полулик («Ярослав Мудрий», 1981; усі – реж. Г. Кохан), Кузнецов («Якщо ворог не здається...», реж. Т Левчук, 1982), Секретар райкому партії («Страчені світанки», 1995), Щур («Тупик», 1998; обидва – реж. Г. Кохан), Гетьман Виговський («Чорна рада», реж. М. Засєєв, 1999).

Пр.: Засадничі важелі культури // Мистецькі обрії – 98. Альманах: Наук.-теор. праці та публіцистика. К., 1999.

Ю. О. Станішевський

Стаття оновлена: 2003