Бичваров Стоян - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бичваров Стоян

БИЧВА́РОВ Стоян (Бъчваров Стоян; 25. 07. 1878, с. Медвен, нині Сливен. округу, Болгарія – 06. 01. 1949, Софія) – болгарський актор, режисер, театральний діяч. Нар. арт. Болгарії (1947). За участь в учнів. страйку в пед. уч-щі м. Казанлик його заарештовано і відправлено відбувати військову повинність у м. Шумен. Дебютував 1897 у виставі учнів Варнен. чол. г-зії за п’єсою Ф. Шіллера «Розбійники». Гастролював за кордоном у складі трупи В. Чернодринського та «Сучасного театру» М. Ікономова (1903). Актор Нар. театру у Софії (1904, 1907, 1909, 1911–18, 1924–30, 1937–48). У 1905 разом з акторами, вихованцями рос. театр. школи, створив «Вільний театр». 1908 вивчав театр. мист-во у Москві (Малий театр, МХАТ, театр Корша) і Мюнхені. Реж. (1910) в трупі «Сміх та сльози» А. Страшимирова; актор (1919–20) у «Вільному театрі» П. Стойчева. 1921 заснував і очолив Театр комуни у м. Варна, який нині носить його ім’я. 1931 – дир.-реж. театру у м. Русе; актор (1936) Пловдив. театру. Доклав багато зусиль до розвитку болгар. провінційних театрів і створення профспілки акторів у Болгарії. Гру Б. відзначала простота та безпосередність, психол. достовірність, худож. синтез драм. та комедійних рис у створюв. образах. Б. поставив бл. 120 вистав, зокрема «Мати-наймичка» за Т. Шевченком (перекл. болгар. мовою П. Скопакова та І. Комарницького).

Ролі: Мальволіо, Перший трунар («Дванадцята ніч», «Гамлет» В. Шекспіра), Лука, Безсеменов («На дні», «Міщани» М. Горького), Тартюф, Жорж Данден («Тартюф», «Міщанин-шляхтич» Ж.-Б. Мольера), д-р Штокман («Ворог народу» Г. Ібсена), Подколєсін («Одруження» М. Гоголя), Киньо («Перші» Н. Тодорова); у кіно – Хитрий Петр («Ходжа Насреддин і Хитрий Петр», реж. А. Вазова, 1938) і Хаджі Генчо («Болгари старих часів», реж. Д. Минкова, 1945).

Літ.: Державин К. Болгарский театр: Очерк истории. Москва; Ленинград, 1950; Иванов В. Стоян Бъчваров // Сто години български театьр. 1856–1956. София, 1956; Пенев П. Стоян Бъчваров. 1878–1949 // История на българския драматичен театър. София, 1975.

К. В. Гончарук

Стаття оновлена: 2003